Все змінилося з настанням нового тисячоліття. Тепер ми перевершили самі себе, ми досліджуємо території за межами звичайного людського розуміння. Іноді їхні обриси, навіть у звичному просторі, настільки химерні, що наш мозок не здатен їх осягнути. А часом їхні координати сягають вимірів, непідвладних для сприйняття розумами, створеними, щоб битися й паруватися на первісних луках. Стільки всього обмежує нас, ще й з різних боків! Найальтруїстичніші та найвідповідальніші філософії блякнуть перед грубим імперативом, закладеним у стовбурі головного мозку — своєкорисливістю. Стрункі й елегантні рівняння передбачають поведінку квантового світу, але не можуть його пояснити. За чотири тисячі років ми навіть не змогли довести, що реальність існує поза межами свідомості людини-мрійника. Ми відчуваємо величезну потребу в інтелекті, що перевершує наш власний.
Однак ми виявилися не настільки вправними, щоб створити його. Насильницьке спарювання мізків та електронів завершується однаково вражаючими успіхами й поразками. Наші гібриди стають такими ж геніальними, як саванти — і так само страждають на аутизм[35]. Ми приєднуємо людей до протезів, змушуємо їхній перевантажений мотор жонглювати плоттю й механізмами, а тоді хитаємо головою, коли їхні пальці смикаються, а язики — заплітаються. Комп’ютери самостійно завантажують власних нащадків, стають настільки мудрими й незрозумілими, що їхнє спілкування несе на собі тавро недоумства. Вони видаються неуважними й байдужими до потреб заледве розумних створінь, що залишилися далеко позаду них.
І коли надістоти знаходять відповіді, яких ви просили, ви не можете зрозуміти їхнього аналізу чи перевірити їхніх розрахунків. Мусите брати їхні слова на віру…
…або скористатися інформаційною теорією, щоб згладити їх для вас, стиснути тесеракт[36] до двох вимірів, а пляшку Кляйна[37] — до трьох; спростити реальність. Лишається тільки молитися богам, які пережили нове тисячоліття, щоб ваше шляхетне викривлення правди не зруйнувало жодної з головних опор. Вам доводиться наймати таких, як я, гібридних нащадків профайлерів, систем автоматичного доведення теорем та спеціалістів з теорії інформації.
В офіційному середовищі нас називають синтезистами. На вулиці — жаргонавтами або папужками. А вчені, чию так довго вишукувану правду псують і піддають лоботомії заради наділених владою неуків, зацікавлених тільки в частках ринку, можуть назвати мене кротом або дуеньєю.
Ісаак Шпіндель назвав мене комісаром. І хоча це дружній жарт, але в ньому є крихта істини.
Я так і не зміг переконати себе, що ми зробили правильний вибір. Я навіть уві сні можу перелічити звичні виправдання, без кінця-краю говорити про обертання інформаційних структур та недоречність семантичного розуміння. Але навіть сказавши все це, я й досі сумніваюся. І не знаю, чи бодай хтось абсолютно певен. Можливо, все це — лише велике узгоджене шахрайство, в якому і жертви, і шахраї перебувають в одному човні. Ми ніколи не визнаємо, що наші витвори перевершують нас; нехай вони розмовляють невідомими мовами, але наші жерці здатні тлумачити їхні знаки. Боги залишають свої алгоритми, викарбувані на гірських схилах, але ж скрижалі людям приношу я, маленький і зовсім не страшний.
Можливо, Сингулярність настала ще багато років тому. Просто ми не хочемо визнавати, що опинилися далеко позаду.
Різні тварини тут проживають.
Демони часом також походжають.
Вони називали нас Третьою Хвилею. Посадили всіх в один човен, що вирушив у довгу подорож чорною пітьмою. Топовий зразок зняли з випробувальних стендів на вісімнадцять місяців раніше, ніж планувалося. Якби нашу економіку не охопив панічний страх, то таке знущання над графіком призвело б до банкрутства чотирьох країн і п’ятнадцяти мультикорпорацій.
Перші дві хвилі випустили в світ іще квапливіше. Я дізнався, що з ними сталося, лише за тридцять хвилин до брифінгу, коли Сарасті завантажив телеметричні дані в КонСенсус. Тоді я повністю відкрився; досвід виповнював мої імплантати, протікав через тім’яну ділянку тріумфальним, переповненим даними швидким потоком. Щомиті я можу пригадати ці дані, адже вони свіжі, як у день запису. Я там.
35
Йдеться про синдром саванта — прояв у людини надзвичайних здібностей в одній чи кількох галузях, що є вторинним проявом деяких форм порушень розвитку (аутизм, синдром Аспергера тощо).
37
Пляшка Кляйна — замкнена одностороння поверхня, що не має країв. Описана 1882 року німецьким математиком Ф. Кляйном. Найцікавіше, що назва «пляшка» виникла в результаті неправильного перекладу: німецьке слово «поверхня» (die Flache) є близьким до «пляшки» (die Flasche). Менше з тим, назва прижилася в науковому світі.