Особливо, коли наші стосунки з Челсі почали розпадатися.
Звісно, у мене також був власний стиль. Я, по-своєму, намагався бути чарівним. Якось, після чергової суперечки про чесність і емоційні маніпуляції, я почав міркувати, що ситуацію могла б пом’якшити крихта гумору. Я підозрював, що Челсі просто не розбиралася у міжстатевих стосунках. Так, вона коригувала людям мізки, щоб заробити на життя, але, можливо, просто запам’ятала схему, не замислюючись над тим, як вона утворилася і які правила природного відбору її сформували. Може, вона щиро не розуміла, що ми еволюційні вороги, що всі стосунки приречені на невдачу. Якби ж я міг закласти те знання їй у голову — якби пройшов крізь її захист — можливо, ми могли б усе владнати.
Поміркувавши про це, я придумав чудовий спосіб донести до неї інформацію. Я написав для неї казку на ніч, сповнену гумору й ніжності, і назвав її
Спочатку були гамети. І хоча вже існувала стать, роду ще не було, і життя було гармонійним.
І сказав Бог: «Нехай буде Сперматозоїд!», і деякі статеві клітини зменшилися, їхнє виробництво здешевилося — і вони затопили ринок.
І сказав Бог: «Нехай буде Яйцеклітина!»: і Сперматозоїди, як чума, накинулися на інші статеві клітини. Лише деякі з них понесли плоди, адже не дбав Сперматозоїд про їжу для зиготи, тож тільки найбільші Яйцеклітини змогли пережити дефіцит. І виросли вони великими, коли прийшла пора на те.
І помістив Бог Яйцеклітини в лоно, сказавши: «Чекайте тут: вага ваша-бо незграбними вас зробила, тож Сперматозоїд шукати вас має у ваших світлицях. Віднині й довіку запліднюватиметеся ви внутрішньо». І стало так.
І сказав Бог гаметам: «Плід єднання вашого може дозрівати в будь-якому місці і форм будь-яких набувати. Може він дихати повітрям, водою чи сірчистими грязями підводних гідротермальних джерел. Та заповіді моєї єдиної не забувайте, яка не змінилася з початку часів: поширюйте гени свої».
Так на світ з явилися Сперматозоїд і Яйцеклітина. І сказав Сперматозоїд: «Я дешевий і чисельний, і як засіюся рясно, то зможу виконати волю Господню. Завжди я маю шукати нових партнерок, а тоді полишати їх, щойно дитя вони понесуть, адже лон — багато, а часу — обмаль».
Та заперечила йому Яйцеклітина: «Тягар-бо народження важко тисне на мене. Я мушу нести у собі плоть, яка лишень наполовину моя, виношувати і годувати її, навіть коли та залишить світлицю мою (до того часу багато Яйцеклітин уже були теплокровними і волохатими.) Мої діти не численні, і мушу я себе посвятити їм, щоб захищати щомиті від усякої напасті. І я хочу, аби Сперматозоїд допомагав мені, адже це через нього я стала такою. Най залишається він зі мною, і не дам я йому блудити і тішитися з конкурентками моїми».
І не сподобалося це Сперматозоїду.
І усміхнувся Бог, і заповів Сперматозоїду та Яйцеклітині воювати одне з одним аж до дня, коли вони відімруть.
Одного похмурого вечора, у вівторок, я приніс Челсі квіти. Скільки іронії в давній романтичній традиції: перед спарюванням задобрювати партнерку зрізаними геніталіями іншого виду. І тоді, коли ми збиралися зайнятися сексом, я й розповів їй цю історію.
Досі не розумію, що пішло не так.
Скляна стеля — в тобі. Скляна скеля — це свідомість.
Ще до того, як ми залишили Землю, ходили чутки про четверту хвилю: за нами в глибокий космос мовчки суне флот дредноутів — раптом гарматне м’ясо в авангарді натрапить на щось паскудне. А якщо прибульці виявляться привітними, завжди напоготові посольський фрегат, переповнений політиками і генеральними директорами, що ладні ліктями торувати собі шлях у передні ряди. І байдуже, що на Землі немає ні дредноутів для глибокого космосу, ні посольських кораблів. «Тезея» також не існувало до Вогнепаду. Про такі плани нам ніхто не повідомляв, але ж тим, хто на передовій, ніколи не окреслюють загального плану. Що менше вони знають, то менше зможуть видати.
Я і досі не знаю, чи існувала коли-небудь четверта хвиля. Підтверджень цьому я не бачив — якщо мої спостереження чогось варті. Можливо, ми лишили їх борсатися біля Бернса-Колфілда. А може, вони пролетіли за нами аж до Великого Бена, підібралися достатньо близько, щоб побачити, з чим ми маємо справу, а тоді втекли ще до того, як ті справи стали зовсім кепськими.