— І що ж вони побачили? Антимерників. Сонячні вітрила. Кораблі, яким потрібно купу років, щоб дістатися до пояса Койпера, і яким бракує ресурсів, аби вирушити далі. Телематерія на той час існувала тільки на симуляторах «Боїнгів» та півдюжині зразків. Складно помітити. От вони й подумали, щоб замилити очі, достатньо одного муляжа, і тепер у них є стільки часу, скільки потрібно.
— Потрібно для чого? — запитав Джеймс.
— А хай би для чого, — відповіла Бейтс. — Але ми вчасно нагодилися.
Шпіндель слабкою рукою підняв чашку і ковтнув. Кава тремтіла у ємності. Її поверхня колихалася й брижилася у слабкій гравітації. Джеймс невдоволено стиснула губи. Теоретично відкриті контейнери для рідин були заборонені у середовищах зі змінною гравітацією навіть для людей, які не мали проблем з координацією, як у Шпінделя.
— Отже, вони блефують, — зробив висновок Шпіндель. Бейтс кивнула.
— Принаймні я так думаю. «Роршах» досі будується. Імовірно, ми маємо справу зі своєрідною автоматичною захисною системою.
— Тобто ми можемо не зважати на таблички «Не ходити по газонах»? І просто перти напролом?
— Ми можемо дочекатися слушної миті та дозволити собі не тиснути на них.
— Гм, тобто хоча зараз ми й можемо впоратися з прибульцями, краще зачекати, доки корабель перетвориться з непомітного в нездоланного. — Шпіндель здригнувся і поставив каву на стіл. — Де ти вивчала військову тактику? В Академії рівних можливостей?
Бейтс проігнорувала кпини.
— Те, що «Роршах» досі росте, можливо, є головною причиною, чому вони хотіли б, щоб їм на певний час дали спокій. Ми ж і гадки не маємо, якою є… доросла, так… доросла форма цього об’єкта. Звісно, він ховався. Багато тварин ховаються від хижаків, хоч і не є хижаками самі. Особливо молоді. Так, він ухиляється. Не дає нам відповідей, яких ми від нього чекаємо. А може, він просто їх не знає, ви про таке не думали? Чи багато вдалося б витягнути, якби ми допитували людського ембріона? Доросла особина може поводитися зовсім інакше.
— Доросла особина може дати нам нормального підсрачника.
— Як ми вже знаємо, ембріон теж на таке здатен. — Бейтс закотила під лоба очі. — Господи, Ісааку, ти ж біолог. Чи мушу я тобі нагадувати, скільки боягузливих тварин починають огризатися, якщо їх загнати в кут? Дикобраз ніколи сам не шукає пригод, проте все одно, якщо проігноруєш його попередження, ти отримаєш в морду цілу купу голок.
Шпіндель промовчав. Він якомога далі відсунув каву по ввігнутому столу. Рідина лишалася всередині кухлика — темне коло, абсолютно паралельне до обідка, але трішки нахилене до нас. Мені навіть здалося, що я можу зауважити крихітний вигин самої поверхні.
Джеймс прочистила горло.
— Не хочу відкидати твоїх побоювань, Ісааку, але ми ще не вичерпали дипломатичних заходів. Принаймні, вони готові розмовляти, хай і не так відверто, як нам хотілося б.
— Ну так, воно говорить, — сказав Шпіндель, не відриваючи погляду від нахиленої чашки. — Але не так, як ми.
— Звісно ж, ні. Є певні…
— Це не просто ухиляння від відповідей, він же часом мало не дисклектичний[63], ти помітила? І він плутається у займенниках.
— Зважаючи на те, що він вивчив нашу мову шляхом пасивного підслуховування, говорить він надзвичайно вільно. І з того, що я бачу, він ефективніший в обробці мовлення, ніж ми.
— Необхідно бути ефективним у мові, якщо маєш намір так ухилятися, ні?
— Якби вони були людьми, я б з тобою погодилася, — відповіла Джеймс. — Але те, що видається нам ухилянням чи облудою, можна просто пояснити покладанням на менші концептуальні одиниці.
— Концептуальні одиниці? — перепитала Бейтс, і я збагнув, що майор ніколи не використовувала субтитри, якщо могла обійтися без них.
Джеймс кивнула.
— Можливо, вони обробляють текст слово за словом замість того, щоб сприймати закінчене речення загалом. Що менші одиниці, то швидше їх можна трансформувати. У результаті це дає блискавичні семантичні рефлекси. А ось недолік полягає в тому, що стає складно підтримувати такий самий рівень логічної єдності, адже при перетасуванні втрачаються зв’язки у більших структурах.
— Оце так! — Шпіндель випростався, забувши про рідину й відцентрову силу.
— Я лише хочу сказати, що ми не обов’язково маємо справу з навмисним обманом. Істота, що аналізує інформацію на одному рівні, може не помічати недоречностей на іншому. Імовірно, вона навіть не знає про можливість доступу на той рівень.