— Це… гм, — пробурмотіла Бейтс. — Гадаю, викликано падінням тиску. Ось такий спосіб залатати пробоїну.
«Роршах» почав зализувати рану через два тижні після того, як ми її завдали.
Тепер апогей позаду, звідси — тільки вниз. «Тезей» розпочав довге падіння на ворожу територію.
— Він не скористався мембраною, — зауважив Сарасті.
Секс від першої особи — справжній секс, як наполягала Челсі, — потребував звички: нерівне дихання, грубе ляскання і сморід спітнілої шкіри, вкритої порами й плямами, цілком інша людина з набором своїх запитів і преференцій. Не заперечуватиму, в цьому була певна тваринна привабливість. Зрештою, мільйони років ми саме так і робили. Але така архаїчна хіть завжди містила елементи боротьби, асинхронності і конфлікту. Тут не було гармонії. Тільки рух тіл, що зіштовхуються, борючись за панування, і кожен прагне змусити іншого підкоритися своєму ритму.
Челсі вважала секс найвищим виявом кохання. А я з часом почав сприймати його як рукопашний бій. Раніше, обираючи сексуальні об’єкти з мого власного меню чи позичаючи їх у когось іншого, я завжди зазначав контрастність, розподільчу здатність, текстуру й поведінку. Функції тіла, протидія несумісних бажань, нескінченна прелюдія, від якої у тебе болить язик аж до кореня, а обличчя стає липким і блискучим, — сьогодні просто примхи. Варіації для мазохістів.
Але з Челсі не було варіацій. Для неї це стало стандартом.
Я ставився до неї поблажливо. Гадаю, я був не набагато терплячішим до її збочень, ніж вона — до моєї незграбності в них. Мій інтерес був в іншому. Челсі ладна була сперечатися про все на світі. Суперечлива, розумна й допитлива, наче кошеня, вона нападала без попередження. Зведена до статусу надмірної більшості, вона досі просто насолоджувалася життям. Вона була імпульсивною і пристрасною. Небайдужою до людей. До Паґа. До мене. Вона хотіла пізнати мене. Проникнути всередину.
А це вже починало становити проблему.
— Ми могли б спробувати ще раз, — сказала вона якось, усе ще спітніла, огорнута феромонами. — І ти навіть не пригадаєш, що тебе так засмучувало. Якщо захочеш, то взагалі забудеш про те, що тебе щось засмучувало.
Я усміхнувся і відвів погляд. Раптом обриси її обличчя здались мені грубими й непривабливими.
— Це вже вкотре? Восьмий? Дев’ятий раз?
— Я лише хочу, щоб ти був щасливим, Лебедю. Справжнє щастя — неймовірний дар, і я зможу дати тобі його, якщо ти дозволиш.
— Ти не хочеш, щоб я був щасливим, — стиха відказав я. — Ти хочеш переналаштувати мене.
Вона щось мугикнула мені під кадик, а тоді схопилася:
— Що?
— Ти просто хочеш перетворити мене у щось комфортніше.
Челсі підвела голову.
— Поглянь на мене.
Я обернувся до неї. Вона вимкнула хроматофори на щоці, й татуювання тепер тріпотіло крильцями у неї на плечі.
— Поглянь мені у вічі, — попросила Челсі.
Я розглядав помережану дрібними зморшками шкіру навколо очей, сіточку капілярів на білках і дивувався сам собі, що такі недосконалі, приречені на старіння органи здатні час від часу мене зачаровувати.
— Так, — продовжила Челсі, — і що ти хотів цим сказати?
Я знизав плечима.
— Ти досі вдаєш, що це партнерство. Але ж ми обидва знаємо, що це конкуренція.
— Конкуренція.
— Ти намагаєшся маніпулювати мною, змусивши грати за твоїми правилами.
— Якими правилами?
— За якими ти хочеш, аби розвивалися наші стосунки. Я не дорікаю тобі, Челсі, зовсім ні. Ми намагаємося маніпулювати одне одним, відколи… Чорт, та це ж навіть у людській природі. Всі ссавці такі.
— Повірити не можу, — вона похитала головою. Пасма волосся спадали на її обличчя. — Ми живемо в середині двадцять першого століття, а ти впарюєш мені дурню про війну статей?
81
Кладоріз — імовірно, авторська гра з поняттям «клада». Кладоріз — той, хто свідомо хоче бути останнім представником клади.