Выбрать главу

— Але мені дуже допомогло б саме твоє резюме. Те, що ти вважаєш важливим, потрібно не менш, ніж самі дані.

Якусь мить він роздивлявся мене. Пробурмотів щось багатослівне й недоречне.

— Важливо те, чого бракує, — сказав він за хвилину. — Звісно, тепер у мене є чудові зразки, але я й досі не можу виявити у них генів. Синтез білків практично пріонний[85] — реконформаційний шлях замість звичної транскрипції. От тільки я ніяк не можу збагнути, як вимуровують стіну ці вже готові цеглинки.

— А чи є якийсь прогрес на енергетичному фронті? — запитав я.

— Енергетичному?

— Аеробний метаболізм на анаеробному бюджеті, пам’ятаєш? Ти казав, у них надто багато АТФ.

— Із цим я розібрався. — Він видихнув дим; далеко на кормі шматочок іншопланетної тканини перетворювався на рідину й розкладався на хімічні шари. — Вони спринтери.

Збагни, якщо зможеш. Я не зміг.

— Що ти маєш на увазі?

Біолог зітхнув:

— Метаболізм — це компроміс. Що швидше ти синтезуєш АТФ, то дорожчою стає кожна молекула. Виявляється, шифратори в її виготовленні набагато ефективніші, ніж ми. Тільки відбувається це в них надзвичайно повільно, що не має бути серйозним недоліком для істот, які проводять значну частину свого часу в сплячці. «Роршах» — хай би з чого він постав — міг дрейфувати тисячоліттями, перш ніж тут з’явитися. Цілком вистачить часу, щоб запастися енергією для періодів високої активності. А щойно закладено фундамент, гліколіз проходитиме блискавично. Двотисячократна віддача й жодної потреби у кисні.

— Шифратори — спринтери. До самого кінця.

— Можливо, вони від народження завантажені АТФ і спалюють його протягом життя.

— А чи довго воно триває?

— Гарне питання, — визнав він. — Живи швидко, помри молодим. Якщо вони дозують витрати й залишаються здебільшого у сплячому стані, то хто знає?

— Гм.

Шифратора з розкинутими навсібіч щупальцями віднесло з центру в’язниці. Один витягнутий мацак торкнувся стіни, інші продовжували гіпнотично погойдуватися.

Я пригадав інші мацаки, не такі ніжні.

— Ми з Амандою загнали одного в натовп. Він…

Каннінґем повернувся до своїх зразків.

— Я бачив запис.

— Вони розірвали його на шмаття.

— Угу.

— Маєш здогади, чому?

Він знизав плечима.

— Бейтс вважає, що там може бути щось на кшталт громадянської війни. А яка твоя думка?

— Я не знаю. Може, майор має рацію, а може, шифратори — ритуальні канібали чи… вони прибульці, Кітоне. Чого ти від мене хочеш?

— Але ж вони не зовсім прибульці. Принаймні, не розумні. А війна передбачає інтелект.

— Мурахи постійно ведуть війну. Це не доводить нічого, крім того, що вони живі.

— А шифратори живі? — запитав я.

— Що за дивне запитання?

— Ти вважаєш, що «Роршах» вирощує їх на чомусь типу конвеєра. Ти не можеш знайти жодних генів. Може, вони просто біомеханічні машини?

— Це і є життя, Кітоне. Ти сам такий, — ще одна доза нікотину, новий шквал чисел, інший зразок. — Життя — це не або/або. Питання в ступені.

— Я запитую, чи природні вони? Чи штучні?

— Чи є штучним термітник? Боброва загата? Космічний корабель? Звісно. Чи збудовані вони організмами, що природно еволюціонували і діяли природно? Саме так. Тож поясни мені, як що-небудь у всьому величезному мультивсесвіті може бути не природним?

Я спробував стримати роздратування.

— Ти знаєш, про що я.

— Твоє запитання позбавлене сенсу. Витягни вже голову з двадцятого століття.

Я здався. Здається, за кілька секунд Каннінґем зауважив тишу. Він витягнув свою свідомість з механізмів і поглянув на мене живим поглядом, неначе шукав комара, який несподівано перестав дзижчати.

— Чим я тобі не вгодив? — запитав я. Безглузде запитання, цілком очевидне. Не варто жодному синтезисту бути таким… таким прямим.

На мертвому обличчі засяяли очі.

— Обробка інформації без її розуміння. Саме цим ти займаєшся, так?

— Це страшенне спрощення.

— Гм, — кивнув Каннінґем. — Тоді чому ти не можеш збагнути, наскільки марно зазирати нам через плече й слати додому листи нашим господарям?

— Хтось має підтримувати зв’язок із Землею.

— Сім місяців в один бік. Довго чекати на відповідь.

вернуться

85

Пріони — білкові інфекційні гени, що не містять генетичної інформації. Викликають захворювання групи губчастих енцефалопатій (коров'ячий сказ).