— Ми можемо самі туди піти, — запропонувала Джеймс.
Майже всі.
— Еге ж, — відповів Шпіндель голосом, який міг означати тільки одне: «А це вже навряд».
— Це єдиний спосіб дізнатися щось путнє.
— Так. Наприклад, скільки секунд знадобиться твоєму мозку, щоб перетворитися на синхротронний суп.
— Наші скафандри можна екранувати.
— О, так само, як і роботів Менді?
— Тільки не треба мене так називати, — буркнула Бейтс.
— Річ у тому, що «Роршах» уб’є тебе. Байдуже, з металу ти чи з плоті.
— Річ у тому, що м’ясо він убиває інакше, — відказала Бейтс. — На це йому потрібно більше часу.
Шпіндель похитав головою.
— Ти все одно загнешся вже за п’ятдесят хвилин. Навіть із захистом. Навіть у так званих «холодних зонах».
— Променева хвороба ніяк себе не проявлятиме десь три години або й більше. І навіть після цього знадобиться кілька днів, перш ніж хтось справді помре, а ми повернемося задовго до цього всього. Корабель нас підлатає — це вже напевне. Навіть ми це знаємо, Ісааку, воно все у КонСенсусі. А якщо це відомо нам, то і ти в курсі. Отже, тут немає про що сперечатися.
— Отже, таким є твоє рішення? Кожні тридцять годин ви просочуватимете себе радіацією, а тоді я буду змушений вирізати пухлини і по клітині склеювати вас наново.
— Капсули працюють автоматично. Тобі й пальцем не доведеться ворухнути.
— Я вже не кажу про те, скільки всякого з твоїм мозком можуть зробити магнітні поля. Ми почнемо галюцинувати щойно…
— Зафарадеїти[74] скафандри.
— Он як! Ми поліземо туди глухими і сліпими. Чудова ідея!
— Світло проходитиме. Тільки інфрачервоне…
— Це все ЕМ, Сьюз. Навіть якщо ми повністю замастимо чорним наші шоломи і користуватимемося відеосигналом, радіація проникне через кабельне гніздо.
— Так, трохи. Але це все одно краще, ніж…
— Боже, — через тремор з кутика Шпінделевого рота бризкала слина. — Дай мені поговорити з Мі…
— Ісааку, я вже все обговорила з рештою Банди. Ми всі погодилися.
— Усі погодилися? Ви приймаєте рішення не більшістю голосів, Сьюз. Той факт, що ти порізала свій мозок на шматки, зовсім не означає, що кожен із цих шматків має право голосу.
— Не розумію, чому ні? Кожна моя особистість настільки ж розумна, як і ти.
— Вони всі ти. Просто ти поділена на секції.
— Схоже, ти без жодних труднощів сприймаєш Мішель як окрему особистість.
— Мішель, вона… я маю на увазі, так, ви всі різні грані, але оригінал тільки один. Твої альтер…
— Не називай нас так! — втрутилася Саша холодним, наче рідкий кисень, голосом. — Ніколи.
Шпіндель спробував дати задній хід.
— Я не мав на увазі… ти ж розумієш, я не мав…
Але Саша вже зникла.
— Про що ти? — запитав замість неї м’якший голос. — Ти вважаєш, що я просто… просто Матуся, яка грає нову роль? Гадаєш, що коли ми разом, ти наодинці з нею?
— Мішель, — нещасним голосом вимовив Шпіндель. — Ні, я вважаю…
— Байдуже, — сказав Сарасті. — Ми тут не голосуємо.
Хижак витав над нами в центрі барабану, обличчя ховається за опущеним забралом. Ніхто з нас не бачив, коли він з’явився. Вампір повільно обертався навколо своєї вісі, не зводячи з нас погляду, поки ми кружляли навколо.
— Приготувати «Скіллу». Аманді потрібні два піхотинці без повідків з превентивним озброєнням. Камери від одного до мільйона ангстремів, екрановані мікрофони без автономного контролю. До 13:50 усім прийняти тромбоцитарний стимулятор, діменгідрінат та йодистий калій.
— Усім? — перепитала Бейтс.
Сарасті кивнув.
— Вікно відчиняється на 4 години 23 хвилини.
Він повернувся до хребта корабля.
— Крім мене, — сказав я.
Сарасті завмер.
— Я не беру участі в польових роботах, — нагадав я.
— Тепер берете.
— Я синтезист.
Вампір знав це. Звісно, він знав, усі знали: не можна спостерігати за системою, коли перебуваєш всередині неї.
— На Землі ви синтезист, — сказав Сарасті. — У поясі Койпера ви синтезист. А тут — частина екіпажу. Робіть, що вам кажуть.
Вампір зник.
— Ласкаво просимо у велику родину, — стиха вимовила Бейтс.
Я поглянув на неї. Решта команди вже розходилася.
— Ти знаєш, я…
— Ми надто далеко забилися, Сірі. Ми не можемо чекати чотирнадцять місяців на відповідь твоїх босів, і ти це чудово знаєш.
Майор підскочила з місця, легко по дузі пролетіла крізь голограми у невагомість центру барабана. Там вона раптово зупинилася, так наче її осяяло. Вона схопилася за хребтовий кабель і повернулася обличчям до мене.
— Тобі не варто себе недооцінювати, — сказала Аманда. — Сарасті також. Ти спостерігач, так? Закладаюся, що внизу є багато такого, за чим варто поспостерігати.
— Дякую, — відповів я.
Проте я вже знав, чому Сарасті відряджає мене на «Роршах», і головною причиною було не спостереження.
Троє цінних працівників у небезпеці. Підсадна качка зменшувала їхні шанси на враження до однієї четвертої.
Господь оволодіє тобою. Ти танцюватимеш і кричатимеш, і станеш іншою людиною.
— У процесі еволюції ми, певно, весь час були роздробленими, — сказала мені якось Джеймс у перші дні нашого знайомства. Вона постукала себе по скроні. — Місця всередині багато; мозок сучасної людини здатен виконувати десятки розумових процесів без жодних перевантажень. А паралельна багатозадачність має очевидні переваги у питаннях виживання.
Я кивнув.
— Десять голів краще, ніж одна.
— Насправді наше злиття могло відбутися зовсім недавно. Деякі експерти вважають, що за сприятливих умов ми можемо знову повернутися до множинних особистостей.
— Звісно, воно так і є. Ти — живий тому доказ.
Джеймс похитала головою.
— Я кажу не про фізичний поділ. Звісно, ми, вважай, витвір мистецтва, але теоретично хірургічне втручання в цьому процесі навіть зайве. Достатньо доволі сильного стресу. І якщо це трапиться в ранньому дитинстві.
— Жартуєш?
— Ну, в теорії, — визнала Джеймс і обернулася на Сашу, яка вела далі: — Фігня в теорії. Ще п’ятдесят років тому фіксувалися окремі випадки.
— Справді? — Я опирався спокусі скористатися імплантатами: мене міг виказати розфокусований погляд. — Не знав.
— Що ж, тепер про це мало хто говорить. У ті часи в ставленні до багатоядерників люди були довбаними варварами — називали це розладом і лікували, неначе якусь хворобу. Головною ідеєю лікування було зберегти одне ядро і вбити інші. Звісно, ніхто не називав це вбивством. Казали «інтеграція» чи ще якась хрінь. Ось такі були тоді люди: створювали інших людей, щоб ображати та катувати, а потім, коли в них відпадала потреба, знищували.
Це було сказано тоном, який ти не очікуєш почути на вечірці з нагоди першого знайомства. Джеймс м’яко повернулася на водійське крісло й відкоригувала розмову відповідно до звичних комунікаційних стандартів. Однак я ніколи не чув, щоб Банда називала одне одного «альтер его» — ні тоді, ні зараз. В устах Шпінделя це слово прозвучало зовсім необразливо. Я навіть здивувався, що вони так обурилися. А тепер я сидів на самоті у своєму наметі, марнуючи ті кілька хвилин перед початком операції, що в мене зосталися, і ніхто не бачив, як у мене оскліли очі після підключення до КонСенсусу.
74
Тут, вочевидь, мається на увазі Закон електромагнітної індукції Фарадея, що є основним законом електродинаміки, який стосується принципів роботи трансформаторів, дросселів, багатьох видів електродвигунів і генераторів.
75
Рядки, які автор приписує Біблії, є насправді його власним парафразом ось цієї цитати: «