— Марсіани? — повторила я, звично зазираючи в нішу, де полюбляв сидіти Джеймс, наш шкільний привид. Сьогодні вранці там нікого не було.
— Треба ж було якось її спекатися, — кинула Леслі. — Вечірка! У нас зараз ніби справ немає, тільки вигадувати ідіотські костюми.
— Що?! Вечірка, кажете? Я з вами! — як сніг на голову позаду нас із натовпу з’явився Рафаель, брат Ґідеона. Він протиснувся між нами, взяв мене під руку і, як ніде нічого, обійняв Леслі за талію. Його краватка була зав’язана якось кумедно. Придивившись, я зрозуміла, що це подвійний вузол.
— А я вже гадав, що ви, англійці, взагалі не любите свят. Лишень згадайте, як рано зачиняється звичайний паб.
Леслі жваво замотала головою:
— Ні, розчарую тебе, проте нічого веселого тут не буде. Так, вечірка з перевдяганнями, яку щороку влаштовує наша Синтія. Батьки ж пильнують буфет, щоб ніхто не хильнув, бува, чогось спиртного або не зазіхнув на десерт.
— Зате вони завжди грають з нами в ду-у-уже веселі ігри, — спробувала я захистити батьків Синтії.
— А ще вони єдині виходять танцювати.
Я мимохіть зиркнула на Рафаеля і опустила очі: він скидався на свого брата як викапаний.
— Правду кажучи, дуже дивно, що Син не запросила тебе власною персоною.
— Чого ж, запросила, — зітхнув Рафаель. — Але я сказав, що цього дня про дещо домовився. Ненавиджу всілякі тематичні вечірки, на які гостей змушують вдягати костюми. Але якби я знав, що ви обидві там будете…
Я було хотіла допомогти йому перев’язати краватку (щодо цього шкільні правила були суворі), та він знову поклав руку на талію Леслі й радісно мовив:
— А ти розповіла Ґвендолін, що ми розгадали координати скарбу з вашого геокешингу[7]? Вона знайшла його?
— Атож, — коротко кинула Леслі. Мені впало у вічі, що цього разу вона намагається відкараскатися від Рафаеля.
— І яке ж нове завдання у вашій грі, Mignonne[8]?
— Це, власне, зовсім не гра… — почала було я, але Леслі мене перебила:
— Дуже шкода, Рафаелю, але ти виходиш з нашої гри, — відрубала вона.
— Чому? Як на мене, це дуже несправедливо!
Мені це теж здавалося несправедливим. Зрештою, не існувало жодної гри, з якої ми могли б вигнати бідолашного Рафаеля.
— Леслі просто хотіла сказати, що…
Леслі враз мене перебйла:
— Так, життя частенько несправедливе, — зауважила вона геть байдужим тоном, на який тільки була здатна. — Подякуй за це своєму братові. Певно, ти й сам здогадуєшся, але я розвію твої сумніви: у цій грі ми з вами по різні боки. Отож ризикувати ми не будемо, щоб ти раптом не злив інформацію Гідеону, який, до речі, виявився останнім гів… виявився не надто хорошою людиною, загалом.
— Леслі! — У неї що, геть стріха відлетіла?
— Пардон!
Невже ця гра має якийсь стосунок до мого брата і мандрів у часі? — Рафаель прибрав руки і закляк на місці. — Тоді дозвольте запитати, що він вам зробив?
— Не треба вдавати, ніби ти про це ні сном ні духом, — гарячкувала Леслі. — Певно, ви з Ґідеоном усе перетираєте язиком, — вона підморгнула мені. Я ж у відповідь лише здивовано кліпала.
— Та ні ж! — скрикнув Рафаель. — Нам взагалі ніколи спілкуватися! Ґідеон весь час бігає із якимись таємними дорученнями. А коли повертається додому, то відразу сідає за таємні документи. Або, наприклад, лежачи витріщається на таємні дірки на стелі. Або й ще гірше: прилітає Шарлотта і нудить.
Він мав такий нещасний вигляд, що я мало не простягнула йому руку, надто коли він пошепки додав: «А я думав, що ми друзі. Учора ввечері мені здалося, що нам добре разом».
Леслі (може, краще назвати її «моя подруга-морозилка»?) лише знизала плечима.
— Так, учора ввечері було нівроку. Але ж ми знаємо одне одного без року тиждень, давай відверто. Яка ще там дружба?
— Отже, ти просто використовувала мене, щоб визначити ці координати? — Рафаель пильно дивився на Леслі, сподіваючись, напевно, що вона заперечуватиме.
— Я вже говорила, життя часто буває несправедливим.
Певно, Леслі вирішила на цій ноті згорнути нашу розмову і потягла мене далі.
— Ґвен, поквапся, — кинула вона. — Сьогодні місіс Каунтер роздає теми рефератів. А мені зовсім не хочеться досліджувати повені в східній частині дельти Ганґу…
Я обернулась на геть спантеличеного Рафаеля. Він спробував застромити руки в кишені й виявив, що кишень у шкільній формі немає.
— Ох, Леслі, ти тільки глянь! — сказала я.
— …або різні племена з тарабарськими назвами.
7
Туристична гра із застосуванням GPS, що полягає у знаходженні схованок, створених іншими учасниками гри.