Містер Вітмен поклав руку Ґідеону на плече.
— Що ж саме сталося, хлопче? Ти таки встиг передати графу наше послання? І чи отримав ти від нього інструкцію щодо наступної зустрічі?
— Дайте йому хильнути віскі й облиште хлопця на кілька хвилин! — звелів доктор Вайт, наклеюючи на мою рану дві смужки пластиру. — Він досі ні живий ні мертвий.
— Ні-ні, все гаразд, — пробурмотів Ґідеон. Він мигцем глянув на мене і витягнув з кишені запечатаного листа й подав його Фальку.
— Ходімо! — мовив містер Вітмен, допоміг Ґідеону підвестись і повів його до дверей. — Нагорі в кабінеті директора Джиллса є віскі. Та й канапа, якщо тобі треба трохи полежати, — він озирнувся. — Фальку, ти з нами?
— Авжеж, — відповів Фальк. — Сподіваюся, у старого-доброго Джиллса вистачить віскі на всіх нас, — він обернувся до решти. — А ви не здумайте відправляти Ґвендолін додому в такому кепському стані, ясно?
— Ясно, сер, — запевнив його містер Марлі. — Ясно, як Божий день, якщо я можу так висловитись.
Фальк закотив очі.
— Можете, — сказав він і вийшов вслід за містером Вітменом і Ґідеоном.
Містер Бернард мав нині вільний вечір, тому двері відчинила Кароліна і тут же заторохкотіла:
— Шарлотта приміряла свій костюм феї, призначений для вечірки, сукня така гарна, а ще вона дозволила мені причепити їй крильця. Але тітка Ґленда сказала, що спочатку непогано було б мені помити руки, бо я ж напевно знову гладила якихось брудних звірят…
А далі вона не змогла говорити — я схопила її і притиснула до себе так міцно, що вона мало не задихнулася.
— Ану, давай-но, розчави її! — озвався Ксемеріус, залетівши в будинок слідом за мною. — Твоя мама завжди може зробити собі нову дитинку, якщо котрась зі старих зламається.
— Моя мила, кохана, найкраща маленька сестричко, — бурмотіла я, зарившись обличчям у волосся Кароліни, плачучи та сміючись одночасно. — Як же я тебе люблю!
— Я теж тебе люблю, але ти хукаєш мені прямо у вухо, — зауважила Кароліна й обережно випручалася. — Ходімо! Ми вже їмо. На десерт сьогодні фірмовий шоколадний торт із пекарні «Колібрі»[43]!
— О, як же я люблю, люблю, люблю цей «Дідьків шоколадний торт»[44], — вигукнула я. — Я люблю життя, яке дарує нам стільки дивовижних речей!
— Та не переборщуй! А то можна подумати, ніби ти повернулася з лікування електрошоком, — гидливо пирхнув Ксемеріус.
Я вже хотіла скорчити йому міну, але могла лише поглянути на нього з любов’ю. Авжеж, це ж мій маленький, любий, бридкий демон із ринви.
— І тебе я люблю! — сказала йому я.
— О, що це людина! — простогнав він. — Була б ти отим ящиком з екраном, я б тебе негайно переключив.
Кароліна занепокоєно подивилася на мене. Поки ми піднімалися, вона взяла мене за руку.
— Ґвен, що з тобою робиться?
Я втерла сльози і засміялася.
— Зі мною все прекрасно, — запевнила я її. — Я страшенно щаслива. Бо жива. І сім’я в мене чудова. І ці перила здаються такими гладенькими і знайомими. Та й життя таке дивовижне!
І сльози знову навернулися мені на очі, а в голову закралася думка, що, може, доктор Вайт дав мені випити зовсім не аспірин. Але ж така ейфорія могла наринути на мене лише тому, що мені вдалося вижити, і тому, що мені не доведеться довіку бути крихітною летючою пилинкою.
У захваті я підняла Кароліну на руки і покружляла її в повітрі перед дверима в їдальню. Я була найщасливішою людиною у світі, бо жила, а Ґідеон сказав: «Я тебе кохаю». Останнє, щоправда, цілком могло бути передсмертною галюцинацією, такий варіант теж не варто цілком виключати.
Моя сестричка радісно зойкнула, а Ксемеріус тим часом марно вдавав, що хоче перемкнути мене невидимим пультом, немов якусь телепрограму.
Коли я поставила її на ноги, Кароліна запитала:
— А Шарлотта правду казала? Ну, що ви з Леслі зібралися йти на вечірку до Синтії в зелених шелестких пакетах для сміття?
Ці слова трохи вихопили мене з ейфорії.
— Ха-ха-ха! — зловтішався Ксемеріус. — Я просто бачу перед собою це видовище: щасливий зелений сміттєвий мішок, який намагається всіх обійняти і розцілувати, бо життя, бачите, таке дивовижне!
— Гм-м-м… Ну, якщо мені не вдасться цього якось уникнути. — О Господи, хоч би мені вдалося переконати Леслі, що її сучасну геніальну ідею з марсіанами ліпше втілити на якійсь іншій вечірці. Але якщо Леслі вже розпатякала про це всім, то вона справді у захваті від цієї ідеї, а якщо Леслі від чогось у захваті, то переконати її буде ох як непросто. А я це вже добре знала на власній шкурі.
43
«Hummingbird Bakery» — заснована 2004 р. в Лондоні пекарня, яка пропонує домашнє печиво на американський лад.
44
Devil’s Food Cake — популярний американський торт, рецепт якого вперше з’явився 1902 року.