Після кожного такого стресу його охоплювала дуже зворушлива турбота щодо мене. Він не хотів, щоб у мене псувався настрій…
— Ну, Фердінане! Йди погуляй! — говорив він мені тоді… — Сходи до Лувру! Це тобі піде на користь! Пройдись Бульварами! Ти ж любиш Макса Ліндера[56]. Тут ще не вивітрився дух того мамонта! Ходімо звідси! Швидше! Зачиняй будинок! Повісь табличку! Ходімо зі мною в «Три мушкетери»!.. Я пригощу тебе кількома шкаликами! Візьми гроші з лівої шухляди. Я піду окремо… Через коридори… Зайди в «Заколот»… Якщо побачиш цього Нещодавно!.. Дізнайся, чи є новини?.. Ти ж ставив на Шехерезаду (а твої ставки на Віолончель?) Га? Але це лише ти сам! Ти нічого не знаєш про мене!.. Чуєш?..
Дедалі частіше він казав мені про те, що розмірковує над Великим рішенням… Він переховувався в підвалі, певна річ, лише для того, щоб розмірковувати, цілими годинами… Він брав із собою грубу книжку та велику свічку… Очевидно, він заборгував усім букмекерам нашого кварталу, не лише отому Нещодавно із «Заколоту», але ще і в «Трьох Мушкетерах» та навіть у кнайпі на вулиці Блан-Манто… А там сидів справжній головоріз… Він не дозволяв, щоб його турбували… Мені це не завжди подобалося… Я мав напружувати всю свою фантазію, аби відповідати всім приблукалим до нас психам… нахабним передплатникам, жалюгідним витріщакам та небезпечним маніякам… Вони буквально засипали мене лайками… Я викликав вогонь на себе… Вони дорікали мені усім… ця несамовита банда пришелепків… великі фахівці зламаних речей… Вони сунули без кінця… Постійно входили та виходили… Дзвінок ледь витримував… Він дзвенів без упину… А мене це відволікало від ремонту «Завзятого»… Куртіаль зі своїми вигадками постійно займав увесь підвал… Тоді як ремонт «Завзятого», що лежав у підвалі, входив до моїх безпосередніх обов'язків!.. На довершення всього, мені довелося б відповідати, якби він скрутив собі в'язи… Там усе висіло на волосині!.. Його система могла полетіти під три чорти… Зрештою я не витримав і сказав, що далі так тривати не може… я більше в це не граю!.. Що відтепер умиваю руки… Справа могла скінчитися катастрофою!.. Це було цілком очевидно… Але він навіть не слухав! Його це анітрохи не хвилювало… Він ховався дедалі частіше. Коли він був у підвалі, то волів ні з ким не говорити!.. Навіть світильник йому заважав… Він дійшов до того, що гасив його, аби глибше поринути у роздуми.
Врешті я виказав йому все, що думав… Він так мене розлютив, що я більше не стримувався… хай іде в дупу! Там йому буде набагато зручніше розмірковувати!.. Тоді він розхвилювався!.
— Фердінане! — сказав він мені. — Як ти можеш зі мною так розмовляти? Зі мною?! Ти, Фердінане! Схаменися! В ім'я Господа Бога! зглянься на мене! Можеш вважати мене брехуном! Удавом! Вампіром! Останнім йолопом! Якщо я скажу неправду! Ти ж намагався, Фердінане, вбити свого батька, чи не так? Уже? Еге ж! Це факт! Це не вигадка? Якась фантасмагорія? Це ж по-справжньому! Який жах!.. Діяння, яке не вкладається в голові! Це правда! Еге ж! Щира правда! Ти ж не станеш заперечувати? Я нічого не вигадую! Ну й що ж тепер? Чого ти хочеш? Скажи мені? Вбити й мене? Очевидно, так! Ось! Це не смішно! При першій слушній нагоді! Підстерегти!.. Дочекатися зручного моменту!.. Втертися до мене в довіру… І вбити, знищити!.. Ліквідувати мене!.. Ось твоя мета!.. Про що я думав? Ех! Справді, Фердінане, така твоя натура! Твоя доля темніша за Ереб!.. Ти всіх ненавидиш, Фердінане! хоча і не даєш цього взнаки! Ти зачаївся! Скільки злости, Фердінане! у вигинах твоєї душі! Що приховується в мороці! Я ще не все знаю!.. Вона наростає! Знищує все!.. Смерть!.. Так! Мені! Якому ти зобов'язаний більше, ніж життям! більше, ніж хлібом! більше, ніж повітрям! Або навіть сонцем! Думкою! О! Цю мету ти плекаєш? Чи не правда? День і ніч! Ти плазував!.. Усіма способами… Найрізноманітнішими!.. Завжди несподівано!.. Неприборканість… Ніжність… Пристрасть… Усе! В тобі не залишилося нічого людського! Я бачу перед собою чудовисько! Це сталося! ти знаєш, куди ти йдеш? Якби я лише міг передбачити! А, ну так!.. Відгуків про тебе мені вистачає… Хитрий… відлюдькуватий!.. І ось нарешті ти знову наочно демонструєш усі свої злочинні нахили. Ще й які нахили!.. Ниці інстинкти! О! О! Це у тебе в крові, друже! Каїнова печать! Тавро злочинця… Вроджене!.. Вроджена збоченість!.. Але ти зараз у мене! Гаразд! Мій друже! Гаразд! Перед тобою — не боягуз! Може, ти вважаєш мене недоноском, якого запросто можна тероризувати? Е ні! Ні! Я завжди дивився небезпеці прямо у вічі! Сам цього хотів! І я піду до кінця! прикінчи мене, якщо зможеш! Ну ж бо! Я чекаю! Я твердо стою на ногах! Зважуйся! Поглянь на мене! Я кидаю тобі виклик, Фердінане! Чуєш мене? Ти мене дратуєш! Я говорю це при здоровому глузді та абсолютно свідомо! Подивися Людині просто у вічі! Я багато разів ризикував!.. І того дня, коли ти тут з'явився! Я не злякався! Тож давай! Бий! Я відкрито прийму удар! Нумо, швидше!..
56