Я ще трохи посидів у роздумах… Подумав ще про вечерю… Про те, що я маю розбудити Куртіаля і що він просив у мене п’ятдесят франків. Та раптом я аж підскочив!.. До мене долинув жахливий гуркіт! З боку Орлеанської Ґалереї… Він наближався й ставав гучнішим!.. Це був не просто гуркіт… Все аж тряслося! Це була справжня гроза!.. Під скляним дахом все гримотіло!.. Я схопився! Й кинувся на вулицю Ґомбу, звідки, як мені здавалося, долинав найбільший шум… Я наскочив там на цілу орду не просто розлючених, а одержимих виродків, які ревли на все горло… їх було десь тисячі дві, не менше, вони юрмились у довгій бічній вуличці!.. А з прилеглих вулиць до них приєднувалися нові… Вони всі купчилися, тіснилися навколо візка, схожого на присадкувату вантажівку… Тої миті, коли я підійшов, вони штурмували подвійні ґрати саду… В єдиному пориві вони вирвали все… Низький візок слугував за таран… Два стовпи, на яких трималася арка… з тесаного каменя… розлетілись як солома!.. Все валилось і падало!.. уламки розліталися навсібіч!.. Видовище було просто страхітливе… Вони так гриміли!.. що земля тремтіла на півтора кілометри!.. Вони заплигували у канави… Треба було бачити це шаленство!.. Вони аж пританцьовували й підстрибували навколо свого катафалка! Абсолютно всі! Я не міг повірити власним очам!.. Вони просто збожеволіли!.. Щонайменше сто п'ятдесят осіб упряглись у візок!.. Решта навіжених лізли і штовхалися, щоб теж зачепитись за дишло… за нижні частини… за осі… Я наблизився до цього шарварку… О! Я одразу ж помітив винахідників!.. Вони майже всі були там!.. Я всіх їх знав!.. Ось де ла Ґрюз, ґарсон з кав'ярні… в м'яких туфлях без підборів!.. І Карвале, кравець… Йому важко бігти. У нього спадають штани!.. ось Бідіґль і Жушер, вони займаються винахідництвом разом… Проводять усі ночі на Центральному ринку… Носять там кошики… Я впізнав Бізонда! Впізнав Ґратьєна, винахідника невидимої пляшки! Каванду… Ланемона з двома парами окулярів… Він винайшов систему опалення ртуттю!.. Я бачив там усіх цих покидьків!.. Вони волали, жадали крови! Вбивства! Ці божевільні були направду розлючені!.. Тоді я видерся на ґрати! І опинився вгорі над натовпом!.. Тут я добре зміг розгледіти на сидінні високого кучерявого типа, ватажка, який їх під'юджував… Я роздивився цю монументальну махину!.. Чавунний панцир… Неймовірна гидота!.. Це був суцільно броньований дзвін, розроблений паном Вердюна!.. Точно!.. Я сто разів бачив його макет! Неймовірний проект!.. Я відразу ж його впізнав! З ілюмінаторами, що світяться! розбіжними пучками світла!.. Це вже вершина! А ось і сам пан Вердюна з оголеними грудьми! Він сидів на своєму апараті, на самій верхівці! І несамовито волав! Збирав навколо себе інших божевільних! нацьковував їх, готуючись кинути в атаку!..
Знаю, він категорично нас попереджав, що все одно побудує свого дзвона, хай би що ми там казали, за свої власні гроші!.. Економно!.. Ми не сприймали його всерйоз… Він не перший напускав туману!.. Ця родина Вердюна були спадковими малярами в Монружі!.. Він притяг із собою всю сім'ю!.. Вони всі там зібралися!.. Й скакали навколо дзвона!.. Всі разом… рука до руки… справжня фарандола[71]… Мати, дідусь та малий… Тягли до нас свою махину… Як і обіцяли…
Я просто відмовлявся в таке вірити!.. Вони штовхали своє чудовисько від самого Монружа!.. Тут зібралися всі божевільні! Дика коаліція!.. Вони впізнали мене… І заволали! Зі страшною люттю… обливали мене помиями!.. І всіляко лаяли мене знизу… Вони почали плювати на мене! Я гукнув до них:
— Стривайте! Послухайте мене! Хвилинку!.. — вони на секунду замовкли… — Ви повинні зрозуміти!
— Спускайся вниз! Гівно!.. Щоб тебе трахнули в дупу раз і назавжди!.. Посадити тебе на палю! пройдисвіте! Свинюко! Недогризок! Де твій старий блазень?.. Ми йому вивернемо кишки!..
Вони мене не слухали!.. Не варто було й наполягати… На щастя, мені вдалося втекти!.. Я сховався за кіоском… І на все горло закричав: «На допомогу!..» Але було надто пізно… Навколо все так гриміло… шуміло… деренчало… що мене не було чути… І перед нашими дверима була найсильніша тиснява! Своїми словами я ніби ще більше їх роз'ятрив! Вони розлютилися ще більше!.. Вже дійшли до справжнього пароксизму! Вони розпряглися!.. І почали штовхати свою пекельну машину через алею просто на вітрину!.. Шум подвоївся… одержимі з усієї округи приєдналися до них… На дзвін налягла ціла юрба… «І раз! І два! І гоп! І гоп! Тягни!» Всією масою!.. З усього маху вони штовхнули свою катапульту на скляну вітрину!.. Вона розбилася на друзки!.. Дерев'яна обшивка стін затремтіла! Затріщала! І розвалилася! розлетілася на шматки!.. Посипалося скло! Чудовисько проникає всередину, розгойдується і трощить усе на своєму шляху! «Майстротрон» повністю обвалюється й тоне в потоці будівельного сміття!.. Я встиг розгледіти, як гвинтові сходи, куточок вкладника, «туніські» антресолі… завалились у водоспаді паперів і клубах пилу!.. Здійнялася велетенська біла хмара і вкрила собою всі сади й ґалереї… Юрба почала задихатися!.. Всі вони були у вапні!.. відпльовувалися! Чхали! І все одно продовжували штовхати свій таран… Залізяччя… скло… сипалося зі стелі градом!.. Дзвін підстрибнув! Підлога затріщала, прогнулася, з'явилась тріщина… страшна машинерія похитнулась й захиталася… на краю прірви!.. Потім перехнябилася… Й упала в глибину… Чорт забирай! Це кінець!.. Гуркіт струсив усю округу!.. Пронизливі й злісні крики раптом пролунали серед натовпу!.. Всі сади затягло густим пилом… Нарешті з'явилися поліціянти… Вони навпомацки знайшли місце події… й обгородили стрічкою уламки… Незабаром примчало ще більше поліцаїв! Угледівши їх, заколотники розсіялися… розбіглися проходами ґалерей… Ними аж тіпало від збудження…