Все помешкання було перевернуте догори дном. Увесь одяг витягнуто з шаф і розкидано по кімнатах. Генрика й Емму Ротвальдів знайшли у спальні на ліжках — лежали зв’язані. Обоє загинули від ножових ран. Ніж так і залишився стирчати у грудях жінки. Їх, видно, катували. Били й мучили кочергою, яку розпікали на вогні каміну.
В холлі лежали дві металеві скриньки з виламаними замками. Вмурований в стіні кабінету лікаря вогнетривкий сейф був відчинений, в замку стирчав ключ.
Судячи з того, що на підлозі валялися одяг і розкішні хутра господині, а на стінах висіли картини відомих художників, було ясно, що бандити шукали лише гроші й золото. Скриньки знайшли самі або ж з допомогою тортур випитали у господарів.
У ті роки кримінальна техніка була ще досить примітивна. У розпорядженні міліції не було ні точних приладів, ні фахівців високого класу.
Та, попри все, група розслідування працювала чітко. Було зроблено багато знімків, зібрано численні відбитки пальців. Ті, що належали лікареві та його дружині, часто повторювалися. Зустрічались також відбитки, що належали якимсь трьом особам, очевидно, бандитам. На кочерзі, якою катували Ротвальдів, і на стилеті виявили дуже рідкісний відбиток з «подвійною петлею». Лікар визначив, що смерть подружжя настала десь між дванадцятою й другою годиною ночі.
Сусіди і випадкові перехожі, яких на превелику силу знайшли, пригадували: годині о десятій вечора біля вілли Ротвальдів стояло авто. Однак хто ним приїхав і коли воно від’їхало, з’ясувати так і не вдалося. Залишаючи віллу, бандити замкнули її ключами лікаря, які забрали з собою, — аби перешкодити міліції швидко проникнути всередину і тим самим виграти час.
Міліція взялася за Збігнєва Кварцера. Студент розповів, що він, як завжди, о сьомій вечора пішов до Ротвальдів. Йому відчинила сама пані Емма, але вдома був і пан Генрик. Кварцер вибрав шлак із топки центрального опалення, виніс його й приготував коксу на кілька днів (кокс брали неподалік на складі). Зачекавши, поки вугілля в котлі добре розгориться, він насипав стільки, щоб вистачило до ранку. Виходячи підвальними дверима, чув, що пані Емма повернула зсередини ключ.
На решту вечора і на цілу ніч Збігнєв Кварцер мав незаперечне алібі: ввесь той час він провів у товаристві молодої подруги — студентки Інституту фізвиховання. Молоді люди зізналися, що готувались до іспиту, який мали незабаром складати. А щоб наука йшла ліпше, випили дві пляшки вина — пляшки й досі стояли в кімнатці студента. Господар Кварцера розповів, що молода особа прийшла увечері, коли Збігнєва ще не було вдома, і чекала на нього. Лише десь біля сьомої ранку вони обоє вийшли з дому.
На допиті студентка заявила, що вночі чула якісь крики, але, заглибившись у книжки, не звернула на них увагу. Думала, що то бешкетує якийсь пияк.
Перевіривши ці свідчення, Збігнєва Кварцера перепросили й звільнили з-під арешту.
Перед міліцією постало дуже важке завдання: відбитки пальців є, але де шукати бандитів? Возз’єднаними Землями тоді мандрували сотні людей. Одні шукали притулку й праці, інші, репатріанти зі Сходу, приглядалися до колишніх німецьких господарств — таких ошатних і опоряджених. Нарешті, третіх (і таких не бракувало) вабили легенди про легке життя і грабунок. Ці люди ніким не були зареєстровані й ніде не нагрівали собі постійного місця. Саме вони завдавали міліції найбільших клопотів. Як серед такої маси знайти трьох бандитів?
Однак розв’язка настала дуже швидко. Вже другого дня до міської комендатури міліції надійшов анонімний лист. Невідомий інформатор описав напад на віллу Ротвальдів. Він же повідомляв не лише імена і прізвища двох бандитів, але й місця їхнього мешкання та праці. Що ж до авто, яким користувалися злочинці, то воно належало будівельному підприємству. Один з грабіжників саме й був його водієм, другий працював у тій же фірмі техніком. Крім цього, анонім повідомляв, скільки грошей готівкою і які коштовності слід шукати в кожного із злочинців.
Володіючи такою інформацією, міліція того самого дня заарештувала Влодзімєжа Ковалевського та Юзефа Бунерла. Перший був водієм, другий — техніком-будівельником. У бандитів, які не сподівалися такої оперативності з боку міліції, було вилучено велику суму грошей та багато коштовностей. Усе збігалося з описом аноніма.
Бандатам не лишалося нічого іншого, як в усьому зізнатися. Вони розповіли, що кілька тижнів тому випадково познайомилися з якимось Станіславом Тополевським — він гендлював на «Шабер-плац»[5]. Так у той час люди називали площу Нанкера з великим базаром. Тополевський розповів їм про величезні багатства Ротвальдів і про те, як легко відібрати їх у двох старих людей. Як за ті гроші можна влаштувати собі безтурботне життя десь на Заході чи в Сполучених Штатах. Спокушав довго, аж поки ті піддались. Твердили, однак, що ні про тортури, ні про вбивство лікаря та його дружини не було жодної мови. Мали їх лише налякати.