Він дістає один зі своїх довгих сірників для сигар. Брови Моріца злітають на лоб. У клініці під страхом смерті заборонено курити. Курцям пропонують пройти до курильні, тобто прогулятися садом. І навіть там він це не дуже схвалює. Він вважає, що вигляд курця навіть на відстані може порушити точність його удару під час гри у гольф. Однією з небагатьох великих, дивовижних його перемог над моєю матір’ю було те, що в Кваанааку він змусив її курити на вулиці. Однією з його незліченних поразок було те, що вона курила в літньому наметі в Сіорапалуку.
Тим кінцем сірника, на якому немає головки, Лаґерманн показує на мікроскопічні цифри на нижньому краю знімка.
— Рентген коштує цілу купу грошей. Ми використовуємо його, тільки коли шукаємо металеві предмети, що потрапили в тіло людей. У дев’яносто першому році не робили знімків. Вирішили, що в цьому немає потреби.
Він дістає з нагрудної кишені сигару в целофані.
— Тут не можна курити, — говорить Бенья.
Він неуважно роздивляється її. Потім обережно постукує сигарою по знімку.
— Але тоді, у шістдесят шостому, вони були змушені зробити знімки. Не було певності при пізнанні. Адже тіла були дуже пошкоджені вибухом. Не лишалося нічого іншого, крім як зробити рентген. Щоб пошукати старі переломи і таке інше. Знімки повинні були бути розіслані всім гренландським лікарям. Як і повний знімок того, що залишилося від їхніх зубів.
Тільки зараз я помічаю, що на знімку нижче таза відсутні стегнові кістки.
Лаґерманн обережно прикріплює ще два знімки поряд із першим. На одному з них зображено цілком майже не ушкоджений хребет. Другий являє собою хаос шматочків кісток і затемнень — розірваний на шматки всесвіт.
— Тут постає чимало професійних питань. Наприклад, про положення тіла щодо центру вибуху. Схоже, що вони сиділи прямо на самій вибухівці. Що вона не була — як завжди буває у разі використання пластичних вибухових речовин у горах або на льоду — поміщена в пробурений шурф або ж у кумулятивний пристрій, який фокусує вибух у певному напрямі. Що вона, якщо так можна висловитися, злетіла в повітря прямо їм у дулу. Що трапляється вкрай рідко, коли працюють професіонали.
— Я йду, — каже Бенья. Але сидить і далі.
— Усе це, звичайно, домисли, що ґрунтуються на дуже слабких доказах. Але інакше ось із цим.
Він вішає два більших знімки під першими.
— Збільшення, зроблене з негатива цих ділянок.
Він показує сигарою.
— Видно залишки печінки, нижній oesofagus і шлунок. Тут застрягло нижнє ребро, прямо над vertebra lumbalis, який ось тут. Це серце. Тут пошкоджено, тут ні. Ви бачите що-небудь?
Для мене це хаос сірих і чорних відтінків. Моріц нахиляється вперед. Цікавість перемагає марнославство. З внутрішньої кишені він дістає ті окуляри, в яких бачили його тільки ми, близькі йому жінки. Потім він торкається нігтем кожного знімка:
— Тут.
Лаґерманн випростується.
— Так, — каже він. — Саме тут. Але що це за чортівня? Моріц бере збільшувальне скло з алюмінієвої таці. Навіть коли він показує мені це, я нічого не бачу. І лише коли він показує мені на іншому знімку, мені вдається розгледіти. Як у гляціології. Один раз — це тільки випадковість. Повторення створює структуру.
Це білуватий, завтовшки з голку слід, нерівний, звивистий. Він іде уздовж розбитих хребців, зникає біля ребер, з являється біля одного краю легені, зникає і потім виникає біля серця, поза ним і частково в ньому, у великому шлуночку, немов біла ниточка світла.
Лаґерманн показує на іншу фотографію. Слід іде через печінку, у ліву нирку.
Вони дивляться через лупу.
Потім Моріц обертається. З письмового столу він бере глянсовий товстий журнал.
— «Nature», — каже він. — Спеціальний випуск сімдесят девятого року. На який ти, Смілло, звернула мою увагу.
Справа фотографія. Рентгенівський знімок, але знятий за допомогою спеціальної техніки, тож видно і тканини, а тіло зовсім непомітно переходить у скелет.
— Це, — каже Моріц, — житель Гани.
Він проводить авторучкою уздовж лівого боку знімка. Видно світлий, звивистий слід, що йде від стегна вгору через черевну порожнину.