Щира правда.
Парамедики просто вибалушуються, похитуючи головами над тим, як взагалі підняти два безтямні тіла, скріплені в паху, та дотягти їх до шпиталю. Спечених разом кількома шарами прошквареної шкіри, чи мускульним спазмом, чи своїми ніжними частинами, зісмаженими в один спільний м’ясний хлібець.
Запах поту, озону та смаженого гамбургера.
Тоді я сказала це: Бренч Бакарді та Кессі Райт — мої батько й мати. Мої батьки. Я їхня дитина.
Щира правда. Тицяючи себе пальцем у груди, я кажу парамедикам: «Мене звати Зельда Зонк».
Але ніхто не відводить поглядів від двох оголених тіл, що постогнують, їхні голови кволо хитаються на їхніх шиях. Їхні очі закриті. Дим в’ється від їхньоїза-печеної плоті. Від новенького маркування у вигляді сосків та серця.
Міцно стиснувши випрямлені пальці, я піднімаю одну руку, так, як під час присяги на вірність у школі[36] або присягаючи в суді, й злегка машу парамедикам, щоб вони поглянули на мене. Іншою рукою я стукаю себе по грудях. Стукаю там, де має бути моє серце.
На мить усе здається таким важливим. Майже реальним.
І я називаю його знову. Моє таємне ім’я. Підіймаючи руку трохи вище, щоби хтось, може, нарешті подивився і побачив мене.
36
Присяга на вірність прапору — присяга, яку виголошують американські школярі на початку навчального дня під час підйому прапора.