Джейсон помічає, що вартові на блокпосту виструнчуються, поправляють краватки, підсмикують манжети рукавів. Джейсон хоче вилізти зі свого подзьобаного Олдсмобіля, щоб виразити належну повагу цьому чоловікові, хай би ким він був, але не може відчинити дверей, бо просто біля них стоїть здоровило і вдивляється у своє відображення в даху машини.
Усе стається надто швидко, він уже тут.
— Це він? — питає в охоронця.
Охоронець кілька секунд дивиться на Джейсона, ніби сам не вірить своїм очам, тоді переводить погляд на важливу особу в чорному костюмі і киває.
Чоловік у чорному киває у відповідь, обсмикує рукави, кілька секунд роззирається, виглядає снайперів на даху, дивиться куди завгодно, тільки не на Джейсона. Тоді робить крок уперед. Одне його око скляне і дивиться не зовсім у тому напрямку, в якому витріщається живе. Джейсон думає, що насправді той дивиться куди інде, але здоровим оком той втупився саме у Джейсона. А може, й ні. Джейсон не знає, котре з тих очей справжнє, він здригається і ціпеніє, ніби цуцик у глибокій заморозці.
— Джейсон Брекінрідж?
— Бугай, — уточнює Джейсон.
— Заткни хайло. Решту нашої розмови ти мовчиш і сопеш у дві дірки. Коли я скажу, де ти проїбався, ти не запевняєш, що тобі прикро, я й без тебе це знаю. А коли поїдеш звідси живим, то не подякуєш мені за це. Навіть не попрощаєшся зі мною.
Джейсон киває.
— Ти навіть не киватимеш, коли я говоритиму, — це мене страшенно дратує. Сядь каменем і завали хліборізку. Отже, сьогодні вранці тобі дали пріоритетне завдання. Дуже просте, всього-на-всього треба було прочитати список завдань і коментарі до нього. Ти їх не прочитав. Ти вирішив виїбнутися і зайнятися доставкою особисто. А в завданні прямо сказано, щоб ти цього не робив.
Джейсон стріляє очима в напрямку паки з документами на сусідньому сидінні.
— Це фігня, — каже чоловік. — Твої документи нам нахуй не здалися. Нам до самої сраки ти і твоя задрипана франшиза в якійсь дірі. Нам був потрібен кур’єр. У завданні було чітко сказано, що цю роботу має виконати конкретна кур’єрка, яка працює в твоїй зоні — Y. Т. Так сталося, що Дядечкові Енцо подобається Y. Т. Він хоче з нею зустрітися. Але тепер, оскільки ти налажав, бажання Дядечка Енцо не сповниться. От такий жахливий фінал. Яка ганьба! Але правильніше сказати — як же страшенно ти проїбався. Рятувати твою франшизу, Джейсоне Бугай, уже пізно, але ти ще можеш врятуватися сам, і помийні пацюки сьогодні не будуть вечеряти твоїми сосками.
Розділ 19
— Це зробили не мечем, — зауважує Хіро. Він стоїть над трупом Лаґоса і навіть не годен дивуватися. Скоріш за все, емоції накотяться згодом, коли він поїде додому і спробує заснути, а поки що свідома частина його розуму наче відрізана, ніби він щойно добряче закинувся наркотою, і зараз Хіро цілком спокійний. Як і Пискун.
— Навіть так? З чого це видно?
— Меч — це швидкі удари, розрізи. Ну от як відтинаєш руку чи голову. Коли вбивають мечем, це виглядає зовсім не так.
— Правда? І багатьох ви убили мечем, містере Протагоніст?
— Так. У Метасвіті.
Вони ще якусь хвилю стоять, дивляться на тіло.
— Не схоже на швикий удар, тут явно доклали чимало сил, — робить висновок Пискун.
— Ворон виглядає достатньо сильним.
— І не кажіть.
— Але я не думаю, що в нього була зброя. Каліки його допіру обшукали, він був чистий.
— Ну, то позичив у когось. Знаєте, того щура було трохи забагато. Ми за ним наглядали, боялися, що він може вибісити Ворона. Він усе шукав собі вигідний пункт для спостереження.
— Він був весь обвішаний шпигунською апаратурою. Що вище залізеш, то краще вона працюватиме.
— От він сюди і видерся, на цей схил. І зловмисник точно знав, що він тут.
— Пилюка, — пояснює Хіро. — Простежив за лазером.
Десь унизу в голову Сусі К прилітає пивна пляшка, і він закладає незграбний пірует. Схилом ковзає пучок лазерів, добре помітний у дрібній пилюці, яку вітер мете зі схилу.
— Цей хлопець — щур — користувався лазерами. І щойно він сюди заліз...
— ... розкрив свою позицію, — закінчує Пискун.
— І по нього прийшов Ворон.
— Ну, ми не можемо стверджувати, що це був саме він. Але мені треба знати, чи цей тип — Пискун киває на труп — часом не зробив чогось такого, від чого Ворон міг почуватись у небезпеці.
— У вас тут що, групова терапія? Кого взагалі колише, як почувається Ворон?
— Мене, — рішуче пояснює охоронець.
— Лаґос був просто химерою. Збирав інфу, як пилотяг. Не думаю, що він займався мокрухою — а якби й займався, то не з такою апаратурою.
— То чому, по-вашому, Ворон так завівся?
— Мабуть, не любить, коли за ним стежать.
— Ага. От і майте це на увазі.
Потім Пискун притуляє руку до вуха, аби краще чути голоси у навушнику.
— Y. Т. бачила, як це сталося? — цікавиться Хіро.
— Ні, — по кількох секундах бурмоче Пискун. — Але бачила, як Ворон покидав місце злочину. Вона сіла йому на хвіст.
— Нафіга!?
— Ви ж, мабуть, їй і сказали це зробити. Або щось таке.
— Я ж не думав, що вона кинеться за ним!
— Так і вона не знає, що він убив цього хлопця. Подзвонила щойно і повідомила про візуальний контакт — він їде на своєму «Гарлеї» до Чайнатауну. — Пискун кидається схилом униз. Кілька машин Силовиків припарковані неподалік, на повороті шосе, чекають.
Хіро падає йому на хвіст. Завдяки фехтувальній практиці він у чудовій формі, тож наздоганяє Пискуна, ще перш ніж той підбігає до машини. Коли водій відмикає електронні замки дверей, Хіро прослизає на заднє сидіння, Пискун сідає на переднє. Тоді Пискун повертається і втомлено дивиться на хлопця.
— Я буду чемний, — обіцяє Хіро.
— Лише одне...
— Знаю. Не дойобуватися до Ворона.
— Саме так.
Пискун іще якусь секунду дивиться на нього, тоді повертається і дає водієві знак рушати. Він нетерпляче вириває десятифутовий сувій із принтера на торпеді й починає його проглядати.
На довжелезній паперовій стрічці Хіро помічає численні зображення крутого Каліки, хлопця із цапиною борідкою — з ним Ворон нещодавно зустрічався. На видруку він — «Відріз Мерфі».
А ще там є зображення Ворона. Знято в русі, це не фотопортрет. Якість жахлива. Фотографували через якусь світлопідсилювальну оптику, вона вибілює кольори і робить світлину сірою та неконтрастною. Схоже, що зображення намагалися зробити чіткішим, — це додало йому ще й зернистості. Номерний знак — розмита пляма, засвічена вогнями фар ззаду. Байк перехнябився так, що колесо коляски висить за кілька дюймів над землею, але у водія наче немає шиї — його голова, чи, радше, темна пляма, як на цьому фото, просто ширшає, аж поки зливається з плечима. Однозначно Ворон.
— Чому там фотка Відріза Мерфі? — цікавиться Хіро.
— Він за ним женеться.
— Хто за ким?
— Ну, та ваша подружка, Y. Т., явно не Едвард Р. Марров[32], але наскільки ми зрозуміли її повідомлення, їх помітили поруч, вони намагалися вбити одне одного. — Пискун говорить приглушеним, відстороненим голосом людини, яка наживо отримує новини через гарнітуру.
— У них сьогодні вже були якісь мутки.
— Тоді не дивно, що тепер вони хочуть один одного повбивати.
Коли вони під’їжджають до потрібного району, реаліті-шоу «Переслідування Відріза і Ворона» перетворюється на гру «з’єднай труповозки — отримай малюнок». Щокілька кварталів вони натикаються на скупчення копів і медиків, мигалки блимають, радіо харчать. Їм тільки й лишається, що їхати від одного до іншого.
У першій точці на бруківці лежить мертвий Каліка. Шестифутовий кривавий шлейф тягнеться від тіла через вулицю, по діагоналі, до решітки водостоку. Медики стоять довкола, курять, п’ють каву з паперових стаканчиків, чекають, поки Силовики закінчать міряти і фотографувати, тоді можна буде забрати тіло в морг. Ніяких крапельниць, розкиданого медичного сміття, відкритих лікарських боксів — ніхто навіть не пробував бодай щось зробити.