– Гм. Мені, звісно, це складно зрозуміти, але я слухаю уважно.
Вона щосили смикнула його за вухо:
– Того, що ми з тобою повсякчас хотіли одне одного, недостатньо, щоб поставити на стосунках знак якості, Харрі.
Харрі дивився, як маленьке кілечко диму наздогнало велике, і вони перетворилися на вісімку. Знову вісімка, машинально відзначив він.
– Тоді я стала шукати пояснення, – продовжувала Ракель. – От хоча б цей маленький фізичний дефект, який Матіас успадкував від свого батька.
– Себто?
– Неважливо. Але він його трохи соромиться.
– Може, скажеш?
– Ні-ні, про таке нікому не розповідають. Спочатку мені навіть подобалася його сором’язливість, а тепер вона мене дратує. Наче я цю дрібницю ставлю Матіасу в провину та виправдовую… – Вона замовкла.
– …себе за те, що прийшла сюди, – закінчив замість неї Харрі.
Вона міцно його обійняла. Потім підвелася.
– Більше не прийду, – пообіцяла вона і пішла.
Ракель вийшла з квартири Харрі. Була вже майже північ. Дрібний безшумний дощик, осідаючи на асфальт, блищав під світлом ліхтарів. Вона повернула на вулицю Стенсберггата, де стояла її машина. Сіла за кермо і вже було завела мотор, як раптом побачила на лобовому склі записку, написану від руки. Вона відчинила двері, дістала її й спробувала прочитати майже змиті дощем літери:
«Ми незабаром помремо, шльондро».
Ракель зіщулилася, озирнулася навколо, але на вулиці не було ані душі, лише юрмилися порожні машини. Може, ще на якійсь є така сама записка? Придивилася, але нічого не побачила. Напевне, це випадковість: ніхто не знав, що її машина тут стоїть. Вона відчинила вікно, викинула папірець. Завела мотор і вибралася на дорогу.
Діставшись майже початку Уллеволсвейєн, вона раптом відчула, що на задньому сидінні хтось є. Поглянула у дзеркало і побачила хлоп’яче обличчя. Не Олегове, а чуже, незнайоме. Ракель різко загальмувала, залишивши чорні сліди шин на асфальті. Їй хтось роздратовано тричі посигналив. Важко дихаючи, вона ще раз поглянула в дзеркало. Там відображалося тільки перелякане обличчя хлопця, що сидів за кермом машини, яка їхала позаду неї. Тремтячи, Ракель знову завела мотор.
Елі Квале як приклеєна стояла у передпокої із затиснутою в руці слухавкою. Навіть у страшному сні їй би нічого такого не наснилося!
Тільки коли Андреас гукнув її вдруге, вона отямилася.
– Хто телефонував?
– Ніхто, – відповіла вона. – Помилилися номером.
Коли вони вже лягли, вона хотіла притулитися до нього і не змогла. Не змогла себе змусити. Її наче виваляли в бруді.
– Ми незабаром помремо, шльондро, – промовив голос по телефону. – Ми незабаром помремо, шльондро.
Розділ 19
День шістнадцятий. Телевізор
Коли наступного ранку слідча група зустрілася в кабінеті Харрі, виявилося, що з семи людей, котрі ввійшли до списку Катрини Братт і розмовляли з Ветлесеном у день убивства, співпрацювати відмовився тільки один.
– Арве Стьоп? – хором промовили Бйорн Гольм та Магнус Скарре.
Катрина Братт багатозначно промовчала.
А Харрі сказав:
– Я розмовляв по телефону з адвокатом Кроном. Він чітко дав зрозуміти, що Стьоп не бажає відповідати на запитання щодо свого алібі. І на інші також. Ми, звісно, можемо його заарештувати, але в нього є повне право не давати жодних показань. Єдине, чого ми досягнемо, – сповістимо на весь світ, що Сніговик живий і досі на волі. Хотілося б знати, чого це він раптом онімів. Комедію ламає чи йому і справді є що приховувати?
– Але ж зірка, супервідома людина – і раптом, убивця? – не розумів Скарре. – Та бути такого не може!
– О. Джей Сімпсон,[3] – випалив у відповідь Гольм. – Роберт Беретта Блейк,[4] Філ Спектор,[5] батько Марвіна Гея.[6]
– Та хто такий цей Філ Спектор?!
– Давайте швиденько ваші думки: є що приховувати Стьопу чи ні? Не думаючи, видавайте. Гольме!
Бйорн Гольм почухав свої котлетоподібні бакенбарди:
– Підозріло, що він на конкретне запитання не хоче відповідати. Мабуть, таки пов’язаний зі смертю Ветлесена.
– Катрино?
– Мені здається, Стьопа тільки тішить, що він знаходиться у нас під підозрою. Його газета нічого про цю справу розповісти не може, проте нинішня ситуація зміцнить його імідж «аутсайдера», мученика за правду.
– Точно! – підхопив Гольм. – Я змінив думку. Він не став би так ризикувати, якби й справді був винен. Він спить і бачить, як би опинитися в центрі сенсації.
– Скарре?
– Блефує він. Це просто нісенітниця. Улюблена гра лібералів у права особистості й тому подібне.
– Ну гаразд, – сказав Харрі. – Припустимо, ви маєте рацію і він не бреше. Тоді нам треба спробувати викинути його зі справи, до того ж якомога швидше, а самим рухатися далі. Можемо ми з’ясувати, хто знаходився з ним під час убивства?
3
4
5
Спектор Філ – один з найвпливовіших продюсерів в історії поп-музики. У 2009 р. 69-річний Спектор був засуджений до 19 років ув’язнення за вбивство акторки Лани Кларксон.
6
Американський співак, композитор та продюсер Марвін Гей був убитий своїм батьком у 1984 р.