Мерт прикусив кінчик вуса, зважуючи, чи варто погоджуватись.
— Обіцяєш? Справжню викривальну історію?
— Справжнісіньку.
— Тоді так: розповідай, а я вирішу, що з тобою робити.
— Так нечесно! — запротестувала Меґ. — Тоді всі карти будуть у твоїх руках.
— Життя нечесне, дитинко, — вишкірився Мерт.
— Розкажи-но мені про життя, — стрепенулась вона.
— Гаразд. Домовились, — укинув Лоурі, перше ніж Меґ устигла сполохати можливого союзника.
— Чудово. — Мерт розтяг рота на всі тридцять два. — Ну-бо, розповідай. Правду і саму лише правду. Я відчуваю казочки за милю.
— Саму лише правду… — Лоурі стиха присвиснув.
Як і обіцяв, він розповів нічному сторожеві достеменно все, що відбувалося. Правду. Ну, краще сказати, вільну інтерпретацію правди. Гаразд, безсоромну неприховану брехню. Лоурі небезпідставно вирішив, що брехня принаймні не заведе їх до психіатричної лікарні.
— Усе почалось… е-е-е… тієї п’ятниці.
— Справді, — докинула й свої три копійки Меґ. — Це вже цікаво.
— Коли… е-е-е… помирав Меґів дідусь.
Меґ розпачливо заридала:
— Бідний дідусь!..
— Ми всі зібралися довкола нього, з сумом чекаючи, що ось-ось серце бідолахи перестане битись. — Коли брешеш, треба додавати якомога більше правди. Лоурі поглянув на Мерта, щоб упевнитись, чи його детектор бува не намацав чого казкового. Сторож, здавалося, почувався цілком затишно, віддаючись прослуховуванню історії. — Звісно, старий був непоганий чолов’яга, проте ні до чого не вдатний. Життя пробігло повз нього, а він устигав лише дивитись, як воно збігає. Він знав, що аж ніяк не тягне на взірець за наслідування для своєї внучки. Тому перед смертю він узяв з мене обіцянку.
— Обіцянку? — запитала Меґ. — Тобто… так, обіцянку. Він узяв з Лоурі обіцянку як зі свого…
Лоурі скривився. Брехні Меґ могли бути недостатньо витонченими.
— Як зі свого військового камрата.
Мерт звів брови.
— Тоді зрозуміло, як це ветеран зміг перемахнути через такий парканище. — Його брови вклалися на звичне місце. — Ну, і що то за обіцянка?
Лоурі почухав підборіддя, колись густо поросле щетиною.
— Обіцянка?.. Так… Я, його найкращий друг…
— І командир загону Бойових Тер’єрів, — докинув привид, дуже задоволений своєю знахідкою.
— Так, — процідив Лоурі, — і командир загону Бойових…
— Тер’єрів.
— Тер’єрів. Дякую, Меґ. Я обіцявся зробити всі справи, яких він не зробив, і дуже жалкував через те.
Мерт аж свиснув.
— І одна з таких справ — поцілувати Сесилі Ворд.
— Саме так.
— А зараз ти хочеш забити кілька голів у Кроук парку.
— Якщо можна.
Мерт прикусив кінчик вуса. Все було не так просто. Вони ввірвалися на стадіон. Жодних питань до нього як до охоронця. Подзвони в поліцію, і нехай собі доскіпуються…
— То де ж ваш м’яч?
Меґ з Лоурі дурнувато усміхалися.
— Забули.
— І як ти міг, командире? — здивувався Мерт. — Боже Всевишній, здається, в мене шизи перемикає. Побудьте тут хвилиночку.
Зачепивши ліхтарика й рацію за пояс, Мерт побіг до своєї халабуди.
Меґ пробило на ги-ги.
— Не вірю, не вірю, що він купився!
— Аж ніяк не можу тобі подякувати. Бойові Тер’єри!
— Я хотіла, щоб уся ця вигадка виглядала по-справжньому.
— Красно дякую.
— Прошу.
Торбинка з-під чипсів шаруділа полем, наче самотній фігурист.
— Дивись. Наче привид, — прошепотіла Меґ.
— Тобі видніше: ти на цьому знаєшся.
— Я серйозно. Він мене бачить. Чому?
Лоурі знизав плечима.
— Не знаю. Можливо, ти образила його? Доки була жива?
— Я не знаю цього кадра.
— Можливо, ти дзвонила йому колись чи щось таке?
— Я не дзвонила в Дублін. Я більше не зробила нікому ніякого лиха.
— Тоді ми дізнаємося про це згодом. Ти краще залізла б у мене, доки Мерт не повернувся.
— Я думала, ти хочеш сам.
Лоурі засміявся.
— Я б з радістю. Але відтоді, як двоє крадіїв удерлися до моєї хати і їхній двіртер’єр погриз мені ногу, мої голи пішли псові під хвіст, перепрошую за вираз.
— Ну-бо, згадай мені знову. Слабо? — пробурчала Меґ, просочуючись крізь Макколову шкіру. — Минуло цілих десять хвилин, як ти востаннє згадував це.
Прибіг Мерт, трясучи черевцем.
— Ось, тримай, — мовив він, задихаючись і кидаючи Лоурі м’яча.
Істота, яка, як він думав, була Лоурі, легко впіймала м’яча, крутячи його на пальці, як досвідчений баскетболіст. Меґ була вправною нетболісткою,[10] ще за життя.
10
Нетбол — гра, подібна до баскетболу. В неї грають переважно жінки чи школярки, хлопці грають дуже зрідка.