– Звичайно. Хіба ти не знаєш, що спочатку було слово? Втім – це неважливо. – Крістіан проігнорував шокований вираз обличчя свого співрозмовника. – Повернімося до магії. Коли ти використовуєш арамейську формулу, ти накладаєш чари на щось, ви нівелюєш зв'язок цього чогось з ідеальною площиною.
– Але ж, згідно з цією концепцією, тоді предмет перестав би існувати.
– Ні, бо ти не руйнуєш цей зв'язок, ти тільки скорочуєш його до нуля. Або, інакше кажучи: ти створюєш місце, де ідеальна площина безпосередньо поєднується з матеріальною. І в результаті твої магічні комбінації впливають не стільки на об'єкт, скільки на його ідеальний аналог. Потім площини розходяться, і зв'язок знову встановлюється, але, як коли ти розриваєш два склеєні аркуші паперу, у реальній площині залишається отвір. Коли ти читаєш заклинання, реальна площина все більше наближається до ідеальної. А коли вони з'єднуються в одне... Як ти думаєш, що стається?
– Повний хаос. – Еркісія задумався. – Якщо те, що ти кажеш, правда, то весь світ занурюється в якусь безформність, в якій ніщо не є таким, яким має бути...
– Саме так. Ти мав задоволення милуватися чимось подібним, коли Катаріна зайнялася мистецтвом трансмутації. Те, що вона створила, не є ні свинцем, ні золотом. Щоб її гроші стали грошима, дівчина буквально силою утримує площини разом через саму себе. І не дивно, адже тут ви відкриваєте для себе найважливіше: тільки вона може розірвати місця, де площини торкалися одна одної, і залатати вже утворені дірки, що вона й робить, але дуже мляво та невміло, бо не має уявлення, що робить. Вона також єдина, хто може усунути слабкі місця в структурі, тобто інших, хто володіє силою.
– Зачекай, зачекай, зупинимося на хвилинку, — насупився Еркісія. У нього почала боліти голова від цих одкровень. – Якщо це універсальні принципи, і саме так здається з того, що ти кажеш, як деякі люди не можуть кинути найпростішого ефекту? Це має спрацювати, навіть якщо папуга повторить арамейське слово...
– Бездоганна логіка. Річ у тім, що ти міг би так само сказати: "Чому людина не літає, коли махає руками?". Магія відбувається через розум, а деякі люди просто не мають для цього розумових здібностей. Але душі тих, хто їх має... Холера ясна, тут взагалі немає слів, щоб тобі це описати. Просто, не існує. Якби це спробувати перекласти, вийшло б... неорієнтовність?
Еркісія безпорадно похитав головою, показуючи, що це для нього нічого не означає.
– Тоді нам доведеться зупинитися на "тунелі", чи то на специфічній формі зв'язку. Мені прикро. Зрозумій, що те, що я тобі тут пояснюю, — це знання, які вчені не посідатимуть ще тисячі років. Навіть те, що мені вдалося тобі донести, є надзвичайно спрощеним та перекладеним на концепції, які ти можеш зрозуміти. Крім того, я сам не до кінця розумію це, бо єнохіанська мова працює не так, як наші мови. Те, що ти мислиш в мові ангелів, — це не стільки мислю, скільки прозрінням. У будь-якому разі, добре, що ти про це запитав, бо обдаровані люди, або ці "тунелі" — є проблемою. І найбільшою з них — є ваша Катаріна, або одна із перших сімнадцяти, які Рудольф відкрив своїм ритуалом.
– Чому рівно сімнадцять?
– Це мінімум, необхідний для встановлення постійного з'єднання. Без нього ритуал пройшов би, як пістон, без жодних наслідків.
– Але звідки взялося це конкретне число?
– А чому архимедове число[19] дорівнює двадцяти двом сьомим? Так воно і є, ось і все.
Хоча Еркісія розумів, чому науці потрібні константи та аксіоми, це виправдання здавалося йому підозрілим, але не було можливості сперечатися з таким аргументом, тому він замовк, як і Крістіан. На довгий час було чути лише веселе потріскування вогню. Все, що дізнався колишній домініканець, нарешті складалося в ціле в його голові. Хоча це були нелегкі справи, розум богослова, звиклий до абстракції, швидко впорався з потоком інформації.
– І вона насправді остання? — нарешті порушив він мовчання.
– Остання, в сенсі та, що живе? Ні. Але вона єдина, до якої ми маємо доступ. Інші знаходяться в інших частинах земної кулі.
– Геліоцентризм також нібито є фактом?
Крістіан подивився на нього з антипатією, ніби іспанець дозволив собі невдалий жарт.
– Після цієї надто довгої лекції, – продовжив він, не продовжуючи попередньої теми, – ми нарешті доходимо до тебе. Бо ми покладаємо на твої плечі відповідальність дістатися до дівчини та змусити її усвідомити, тим чином, який ти вважаєш за потрібний, що вона повинна перестати ганяти домініканців та с'юнґондерів і зосередитися на прокладанні тунелів між площинами, а також на латанні дірок, які вже з'явилися. А коли вона закінчить, ніколи більше не повинна кинути ні одного заклинання.