– Чи вдалося комусь звідти відступити?
– Кільком полкам. Річкові пости кажуть, що вони зараз йдуть сюди. Вони прибудуть приблизно через два дні.
– Добре, дякую. Відпочинь та повертайся до свого підрозділу.
– Слухаюсь, капітане.
– Що ви про це думаєте? – Кнапп звернувся до Шенка та Антоніша.
– Ми на це можемо сказати, що насправді не маємо уявлення, що тут відбувається. – Шенк похитав головою. – І, щонайбільше, можемо робити своє.
РОЗДІЛ XIV
Більш за все їй було шкода Сівка.
Коли Крафт і Крото витягли її з бамберзьких лісів, напівпритомну та в такому глибокому стані, що навіть кінчики її пальців не стикалися з реальністю, вони опинилися на землях, контрольованих її власними військами. Це пришвидшило подорож, бо вони могли міняти коней у кожному селі, але не мали можливості вести запасних верхових тварин. Тож Сивко опинився в турботливих руках конюха з Ебраха, якому брати дали зрозуміти, що його власне життя залежить від долі тварини. Катаріна не тримала на них зла, вони вчинили так, як здавалося наймудрішим, але коли вона раптом прокинулася на спині чужої, буланої кобили, їй стало дуже сумно.
Подорожуючи вчотирьох, на свіжих конях, і ніхто їм не заважав, вони швидко просувалися вперед. Це була сприятлива обставина, бо дівчина відчувала певну дистанцію, яка відділяла її від братів Гогенлое, не кажучи вже про польського домініканця. Катаріна весь день розмірковувала, що відбувається, аж поки нарешті на одній із зупинок не зрозуміла, що її просто бояться. Оскільки дівчина вже проходила через це раніше з Еркісією, вона вирішила негайно все з'ясувати.
– Гаразд, слухайте, – сказала вона, зістрибуючи з коня біля струмка, де вони планували напоїти тварин. - Ви дивитесь на мене так, ніби я ось-ось перетворюся на стригу[11]. Так про що йдеться?
Домініканець відвів погляд і вдав, що не почув. Брати здивовано перезирнулися. Мабуть, ніхто не хотів говорити першим.
– Ну, тому що… – нарешті почав Крото.
– Так?
– Ви, пані, прогнали цілу армію.
– Я ж тобі казала, – нетерпляче сказала дівчина, бризкаючи крижаною водою з річки на обличчя, – що коли я впадаю в модус, то не маю жодного уявлення, що відбувається навколо. Пам'ятаю лише те, що розсердилася на твого брата і хотіла ускладнити їм облогу, і що ми кудись їхали... Просто скажи мені.
– Отже… Коли ви кричали на мене, пані – цього разу після хвилини мовчання Крафт підхопив тему – ви раптом зупинилися й завмерли. Пані стояла посеред дороги і почала робити якісь дивні жести, махати руками… І щось наспівувала. Час від часу хихикала. Ми вже знали, про що йдеться, тому посадили пані на коня, а ви сказали, що маєте якусь справу, і раптом зовсім стемніло, пролунав гуркіт, як сто громів, а потім з баварського табору долинув такий крик, що волосся стало дибки... А щойно ми рушили з місця, нас оточили піхотинці, що панічно тікали, без зброї, без нічого, ніби сам диявол їх гнався. Вони нас мало не затоптали. Ми більше не чекали, а вирушили до Вюрцбурга, як ви наказали, і їхали так півдня. І пані постійно щось наспівувала і робила дивні жести руками, ніби танцювала. І ми трохи боялися, що те, що пані зробила там, у таборі, зробить знову… Пані.
– Що саме я зробила? – Катаріна насупилася.
– Ми не знаємо. Дерева затуляли. Але шум і паніка були такими, ніби земля лопнула під їхніми ногами.
– А ти теж нічого не знаєш? – роздратовано звернулася Катаріна до Потоцького. Зрештою, він був домініканцем і мав би бути обізнаним у цих питаннях.
– Я… Е-е… – Він страшенно почервонів. – Я ж казав, що не був добрим прецизіологом. Я історик Церкви.
Дівчина нетерпляче махнула рукою.
– Заспокойся. Я тобі нічого не зроблю. Я теж не знаю, що саме там сталося, але це не має значення, головне, що спрацювало. Тепер нам потрібно якомога швидше дістатися до Вюрцбурга. — Вона подивилася на сонце. - Ми ж сьогодні вже не будемо зупинятися, правда?
– Жодних шансів. — Крафт похитав головою. – Ще десь п’ять годин їзди.
– Тоді давайте десь зупинимося на ніч.
Якраз коли почало потроху сутеніти, вони дісталися крихітного містечка Шварцах, де їх зустріли по-княжому. Бургомістр виявився заможним виноградарем, чий бізнес був зруйнований блокадою князівства Трояндового Хреста; Коли він дізнався, що приймає свою герцогиню, яка була відповідальна повернення до торгівлі, він був готовий віддати їй ратушу у власність. Однак дівчина задовільнилася свіжими кіньми, ситною вечерею та келихом місцевого вина.
Наступного дня на світанку вони перетнули Майн на човнах, зрізавши таким чином вигин річки, і опинилися лише за дванадцять кілометрів від Вюрцбурга. У лівобережній частині містечка отримали нових коней. На жаль, жіноче сідло Катерини залишилося на іншому березі, і виникла проблема.
11
Стрига – жінка, яка перетворилася на монстра в в результаті проуляття (в міфології А. Сапковського). В румунській міфології злий дух, який уночі покидає могилу і вселяється в людину. Згідно з повір'ями перетворює цю людину на жахливу потвору, подібну до перевертня, котра знищує все, що рухається. Стригоайке (ж. р., рум.