Можливість співучасті лише в умисному злочині припускає свідомість особою всіх ознак, що утворюють склад злочину, у вчиненні якого вона бере участь. Однак у своїх діях співучасники злочину можуть керуватися різними мотивами й метою. Так, якщо в законодавчому описі складу злочину міститься вказівка на мотив і мету, то вони повинні усвідомлюватися всіма співучасниками.
В іншому випадку виключається спільність діяльності як найважливіша ознака співучасті, що спрямована на досягнення єдиної для співучасників мети. Так, якщо організатор з метою вчинення вбивства громадського діяча для припинення його політичної активності ввів в оману виконавця злочинного акту щодо справжніх мотивів убивства, то дії зазначених суб’єктів мають кваліфікуватися за різними статтями Особливої частини КК України: виконавця — за відповідною частиною ст. 115 КК України; організатора — за ст. 112 КК України з посиланням на ч. 3 ст. 27 КК України.
Таким чином, співучасть у злочині як особливий різновид злочинної діяльності відповідно до чинного законодавства України про кримінальну відповідальність характеризується такими ознаками:
1. Участь двох або більше осіб у вчиненні злочину (причому такі особи мають загальні ознаки суб’єкта злочину).
2. Спільність діяльності винних, що припускає:
а) кореляційний зв’язок між співучасниками (обумовленість діяння одного співучасника злочинною поведінкою іншого);
б) об’єднання спільних зусиль співучасників на досягнення єдиного злочинного наслідку;
в) необхідний причинний зв’язок між злочинною діяльністю кожного із співучасників і злочинним результатом, що наступив.
3. Умисний характер спільної діяльності, що знаходить своє відображення у взаємній поінформованості і єдиному намірі співучасників вчинити злочин спільно.
Розділ 2. Види співучасників. Форми співучасті у злочині
2.1. Види співучасників злочину
У ст. 27 КК вказано коло осіб, які визнаються співучасниками вчинення злочину. Так, співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.
В основу такого розподілу покладено об’єктивні критерії — ступінь і характер участі кожного з них у вчиненні злочину. Ступінь участі — це інтенсивність діяння кожної з осіб, які діють спільно, щодо виконання своєї ролі у вчиненні злочину. Характер участі визначає функціональну роль кожного співучасника у спільному злочині. У певних випадках при одній і тій самій функціональній ролі особи ступінь її участі у вчиненні злочину може бути різним.
Модель організованої злочинної організації, на думку деяких учених, можна представити у вигляді своєрідної піраміди.
Так, на верхівці пірамідальної структури злочинної організації перебуває керівник («дон», «батько»). Керівництво організацією він здійснює за допомогою свого радника, який контактує з керівниками загонів («капітанами», «бригадирами»). У підпорядкуванні останніх можуть бути керівники груп («лейтенанти»). Вони безпосередньо керують діяльністю рядових членів угруповання («биків», «торпед»). Діяльність груп, як правило, спеціалізована — одні займаються вимаганням, другі — наркобізнесом, треті — торгівлею зброєю тощо. У найбільш організованих угрупованнях утворюються спеціальні групи (або виділяються конкретні особи), обов’язком яких є виконання вироків[89].
У структурі злочинної організації обов’язково створюється підрозділ для забезпечення внутрішньої охорони, а також ведення розвідки та контррозвідки.
Розвиток організованої злочинності обов’язково призводить до необхідності появи в структурі злочинної організації осіб, функцією яких є проведення фінансово-економічної діяльності — робота з грішми мафії, їх відмивання, вкладення у найперспективніші галузі як легального, так і тіньового бізнесу.
Підводячи підсумок дослідженню пірамідальної структури злочинної організації, П. Л. Фріс доходить висновку, що на підставі загального вчення про співучасть у злочинному об’єднанні можна виокремити практично всі відомі види співучасників — організатора, виконавців, пособників і підбурювачів (останні, як правило, діють у сфері вербування нових членів угруповання). Завдяки такій структурі ця підформа досягає високого рівня організації та конспірації. Ієрархічність побудови злочинної організації призводить до чіткого розподілу владних і виконавчих функцій всередині структури, що зумовлює надзвичайні труднощі в питаннях притягнення до кримінальної відповідальності представників керівного ядра організованої злочинної групи[90].
89
Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посіб / П. Л. Фріс. — К.: ЦУЛ, 2004. — С. 179.
90
Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посіб. / П. Л. Фріс. — К.: ЦУЛ, 2004. — С. 179–180.