На підставі цього пропонується виділяти тільки такі різновиди виконавця: виконавець, що одноосібно повністю вчинив діяння, передбачене статтею або частиною статті Особливої частини КК (виконавець «у чистому вигляді»), виконавець, який повністю або частково вчинив діяння, передбачене статтею або частиною статті Особливої частини КК, разом з іншими співвиконавцями. Тому в законодавчому визначенні виконавця злочину ці різновиди необхідно об’єднати і сформулювати в загальному вигляді, що охоплює діяльність виконавця і співвиконавця. Таке визначення найповніше відобразило б сутність виконавчої діяльності і дозволило уникнути багатьох помилок при кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті.
Враховуючи все вищезгадане, можна зробити такі висновки щодо виконавця злочину:
1. Злочинну діяльність посереднього виконавця злочину, що не відповідає за своїми показниками ознакам виконавця злочину, необґрунтовано включено до ч. 2 ст. 27 КК: посередній виконавець не виконує особисто діяння, що становить об’єктивну сторону злочину, і використовує особу, яка не підлягає кримінальній відповідальності, тому у цьому випадку немає співучасті у злочині відповідно до ст. 26 КК України. Ці випадки вчинення злочину необхідно врегулювати окремо у ст. 27 КК як посередню участь у вчиненні злочину, що не відноситься до співучасті.
2. Законодавче визначення виконавця злочину необхідно сформулювати в такому вигляді: «Виконавцем злочину визнається особа, яка цілком або частково вчинила діяння, передбачене статтею або частиною статті Особливої частини КК України». Це визначення, на наш погляд, охоплює собою діяльність виконавця і співвиконавця.
3. Існує три варіанти співвідношення понять «співвиконавство» і «група осіб»: а) поняття «співвиконавство» і «група осіб» тотожна (ч. 1 ст. 28 КК — група осіб без попередньої змови); б) поняття «співвиконавство» є обов’язковою частиною цілого — «групи осіб» (ч. 2 ст. 28 КК — група осіб за попередньою змовою); в) поняття «співвиконавство» може бути частиною цілого — «групи осіб» (ч. 3, 4 ст. 28 КК — організована група і злочинна організація). Співучасники, які не вчиняють діянь, що складають об’єктивну сторону спільного злочину, співвиконавцями визнаватися не можуть.
Організатор злочину. Організатор — це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації (ч. 3 ст. 27 КК України).
Організатор — це ініціатор чи керівник підготовки вчинення злочину. Деякі автори іноді виділяють таку фігуру, як ініціатор злочину. Законодавець не пішов шляхом виділення такого співучасника, оскільки ініціатором злочину, власне кажучи, є підбурювач або організатор. Організатор підбирає учасників злочину, розподіляє ролі між співучасниками, розробляє плани злочинної діяльності тощо. Слід зазначити, що серед усіх співучасників організатор — це найнебезпечніший злочинець, що має враховуватися під час призначення йому покарання.
З об’єктивної сторони діяльність організатора є можливою тільки в активному прояві. Це безпосередньо випливає із самого змісту терміна «організатор». Слово «організатор» бере свій початок від французького слова organizo, що означає: 1) внутрішню упорядкованість, погодженість, взаємодію більш-менш диференційованих і автономних частин цілого, обумовлених його будовою; 2) сукупність процесів чи дій, що приводять до утворення й удосконалювання взаємозв’язків між частинами цілого; 3) об’єднання людей, які спільно реалізують програму та мету і діють на підставі певних правил та процедур[105].
Слово «організатор» позначає того, хто організовує, засновує що-небудь; людина, яка має здібності до організаційної роботи. Організувати: 1) створювати, засновувати, здійснювати щось, залучаючи однодумців, спираючись на них; 2) проводити певні заходи громадського масштабу, значення, готуючи їх заздалегідь, плануючи; 3) згуртовувати, об’єднувати людей заради спільної справи: зосереджувати, спрямовувати когось на щось; 4) надійно, чітко налагоджувати, впорядковувати щось[106].
105
Советский энциклопедический словарь / Под. ред. А. М. Прохорова. — М., 1986. — С. 285.
106
Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В. В. Дубічинського. — X.: ШКОЛА, 2006. — С. 607.