Сприяння вчиненню злочину порадами чи вказівками полягає у наданні іншим співучасникам інформації щодо найбільш прийнятних місця, часу, способів вчинення злочину та інших обставин, що є необхідною для реалізації спільних злочинних намірів[144].
Надання інформації за своїм характером є близьким до поради і вказівки, але порівняно з порадою вона є більш нейтральною. Порада і вказівка виявляє інтерес до безпосереднього вчинення конкретного злочину. Надання ж інформації — це проста передача відомостей про потерпілого, про об’єкт злочину, про засоби його охорони, про можливі перешкоди на шляху здійснення злочинного задуму за видимої відсутності якої-небудь особистої зацікавленості до самого факту злочину, про який, звісно, інформатор має достатнє уявлення. Тому не можна зводити «сприяння вчиненню злочину порадами чи вказівками» до простого надання інформації.
Під порадою слід розуміти роз’яснення, як краще чи безпечніше підготувати злочин, яким шляхом доцільніше його здійснити, в який час краще почати вчинення задуманого, кого залучити в співвиконавці, тобто будь-яка інформація, рекомендація, що має відношення до вчинення основних чи факультативних елементів складу злочину.
Під указівкою розуміється настанова чи роз’яснення, як діяти у цьому випадку. В усьому іншому розбіжність між порадою і вказівкою виявити досить складно. Поради і вказівки можуть бути надані як усно, так і письмово, тому не завжди потрібно, щоб виконавець і пособник спілкувалися між собою безпосередньо. Поради і вказівки можуть бути зроблені відкрито чи в замаскованій формі.
Надана заздалегідь обіцянка переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або в інший спосіб сприяти приховуванню злочину є інтелектуальним пособництвом. Саме завдяки тому, що таке приховування обіцяне заздалегідь, робить цей вид причетності до злочину пособництвом. Тут обіцянка зміцнює рішучість злочинця, усуває вагання і збільшує шанси на безкарність. Саме завдяки обіцянці заздалегідь приховати інтелектуальне пособництво стає в причинний зв’язок зі злочином. Наступне виконання чи невиконання обіцянки вже не відіграє якої-небудь ролі в юридичній оцінці цього пособництва. Хоча закон нічого не говорить про обіцяне заздалегідь потурання злочину, воно також може виявлятися інтелектуальним пособництвом, коли між цією обіцянкою і вчиненим злочином є причинний зв’язок (зміцнення рішучості вчинити злочин). Під обіцянкою слід розуміти не тільки словесне запевняння чи вираження згоди, але й різні конклюдентні дії.
Фізичне пособництво полягає у вчиненні діяння, що допомагає виконавцю виконати об’єктивну сторону при вчиненні злочину. Наприклад, передача виконавцю зброї для вчинення вбивства, знарядь для відкриття сейфа, відключення сигналізації[145], тобто надання засобів чи знарядь, усунення перешкод для вчинення злочину іншими співучасниками[146].
Закон передбачає два види фізичного пособництва: а) надання засобів чи знарядь для вчинення злочину; б) усунення перешкод для вчинення злочину іншими співучасниками.
Фізичне пособництво також має бути необхідною умовою вчинення злочину. Якщо виконавець не скористався послугами фізичного пособника, то останній не може бути названий співучасником злочину, тому що він фактично в ньому не брав участі. У такому випадку відсутній причинний зв’язок, а отже, і об’єктивна умова відповідальності.
Під наданням засобів розуміються будь-які дії, що полегшують можливість вчинити чи довести до кінця початий злочин. Дії пособника можуть полягати у наданні злочинцю знарядь вчинення злочину: постачання вбивці зброєю, грабіжника — відмичкою тощо. До цього ж виду пособництва можна віднести надання виконавцю різних побічних засобів, необхідних для досягнення злочинного наслідку: транспорту, фальшивих документів і тощо.
До усунення перешкод можна віднести злам сховища для наступної крадіжки, отруєння сторожових собак для того, щоб виконавець міг вільно проникнути на склад, отримання згоди вартового чи сторожа на розкрадання зі складу матеріальних цінностей. На практиці обидві зазначені в законі форми фізичного пособництва настільки тісно переплітаються одна з одною, що між ними важко провести межу.
Сприяючи виконавцю, пособник тим самим посягає на конкретні суспільні відносини, що взяті під охорону законом про кримінальну відповідальність, і саме ця обставина визначає суспільну небезпечність вчиненого ним діяння. У кожному конкретному випадку ступінь суспільної небезпеки діяння пособника залежить, по-перше, від характеру суспільних відносин, що зазнали впливу у зв’язку з посяганням, і, по-друге, від значення вчиненого сприяння для досягнення злочинного наслідку[147].
144
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — 3-є вид., перероб. та доп. — К.: Атіка, 2005. — C. 86.
145
Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України [2-е вид., перероб. та доп.] / За заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г Гончаренка, Є. В. Фесенка. — К.: Дакор, 2008. — С. 70.
146
Грищук В.К. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посіб. / В. К. Грищук. — К.: Видав. дім «Ін Юре», 2007. — С. 336.
147
Курс советского уголовного права. Часть общая: в 5 т / Отв. ред.: Н. А. Беляев, М. Д. Шаргородский. — Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1968. — Т 1. — С. 620.