Співучасть за попередньою змовою групою осіб може виявлятися як у вигляді співвиконавства[185], так і у вигляді співучасті з розподілом ролей. Як свідчить практика, якщо випадкова група залишається вчасно не викритою, то вона продовжує свою злочинну діяльність, поступово трансформуючись у групу осіб, які вчиняють злочини за попередньою змовою. Угода між співучасниками повинна бути досягнута до початку виконання об’єктивної сторони злочину. Початком здійснення об’єктивної сторони складу злочину є замах. Саме на цій стадії розвитку злочинної діяльності відбувається безпосереднє посягання на об’єкт. Отже, домовленість, що відбулася до моменту замаху на злочин, варто вважати попередньою[186]. Ступінь стійкості взаємовідносин між співучасниками не має значення. Змова між співучасниками може стосуватися місця, часу, способу вчинення злочину тощо. Ця форма співучасті може бути як простою (співвиконання), так і складною, тобто з розподілом ролей[187]. Попередня змова може стосуватися як окремих моментів вчинення злочину, так і посягання в цілому. Як зазначає М. Г. Іванов, групу осіб за попередньою змовою характеризує більш тісний суб’єктивний зв’язок співучасників, ніж у групі, створеній без такої змови[188]. Саме вона й обумовлює більш високій ступінь небезпечності такого групового посягання[189]. Така злочинна група є більш організованою, є яскраво вираженою її антигромадська установка. Ця форма співучасті підвищує суспільну небезпеку вчиненого злочину і тому враховується законодавцем як кваліфікуюча обставина. Передусім це корисливі злочини проти власності, злочини у сфері обігу наркотичних засобів тощо. Крім того, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, якщо воно прямо не передбачене у статтях Особливої частини КК, визнається обтяжуючою обставиною при призначенні покарання (п. 2 ст. 67 КК).
У празастосовній практиці виникають труднощі під час розмежування групи осіб і групи осіб за попередньою змовою. Відрізняються вони в такому:
1) у групі осіб за попередньою змовою загальна угода про вчинення злочину досягається заздалегідь, до його реального вчинення. Змова на вчинення групового злочину відрізняється від простої згоди, рішення на спільне вчинення злочину саме тим, що має попередній характер, тобто існує часовий проміжок між ухваленням рішення про вчинення групового злочину і його реальним виконанням;
2) у психологічному характері самих груп. Група осіб — це здебільшого випадкова, ситуативна група, члени якої прийняли рішення про вчинення спільного злочину багато в чому завдяки тому, що виявилися разом у даному місці, внаслідок раптово виниклої ситуації. Деякі члени такої групи беруть участь у вчиненні злочину з почуття солідарності, тоді як об’єднання їх у групу переслідувало зовсім іншу, найчастіше не злочинну мету;
3) у злочинних групах розглянутого виду відсутні чіткі психологічна і функціональна структури, не виділився лідер, рішення приймаються колективно, в основному на тлі конкретної ситуації і нерідко під впливом емоцій. Метою об’єднання спочатку може бути не вчинення злочину, а задоволення потреб у спілкуванні. Ролі при вчиненні злочину в групі осіб, як правило, не розподіляються — співучасники вчиняють злочин спільними діями. Багато дій співучасників здійснюються без продуманого плану, відповідно до ситуації, під впливом емоцій і тимчасових поривів;
4) ступінь згуртованості таких груп є невеликою, взаємна залежність, підтримка і захист у випадках затримки виявляється слабкою. На допитах учасники злочинних груп такого виду зазвичай дають правдиві свідчення.
Інший психологічний характер має злочинна група осіб, що вчиняє злочини за попередньою змовою. Вона є більш організованою, склад її деякою мірою стабілізований, яскраво виражена антигромадська установка, група переходить до вчинення серії однорідних злочинів, однак поки немає ще чітких планів спільної діяльності. Тут також немає лідера, але сформувалося, як правило, керівне ядро з найактивніших і найавторитетніших членів. Зазвичай його становлять самі деморалізовані її члени з явно вираженою антигромадською установкою. Ділові відносини з приводу вчинення групових злочинів набувають усе більшого значення. Але в той же час міжособистісні відносини, особисті симпатії продовжують відігравати головну роль.
185
Иванов Н. Г. Критерии разграничения преступных группировок / Н. Г Иванов // Российская юстиция. — М.: Юрид. лит., 1999. — № 5. — С. 48.
186
Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред. С. С. Яценко. — 2-е вид., перероб. та доп. — К.: А.С.К., 2002. — С. 55.
187
Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.]; за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — Х.: Тов. «Одісей», 2004. — С. 93–94.
188
Иванов Н. Г. Понятие и формы соучастия в советском уголовном праве. Онтологический аспект / Н. Г Иванов; под ред.: О. Ф. Шишова. — Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1991. — С. 98.
189
Галиакбаров Р. Р. Уголовное право Российской Федерации. Общая часть: конспекты лекций и иные материалы / Р. Р. Галиакбаров. — Краснодар: Изд-во Кубан. гос. аграрн. ун-та, 1999. — С. 205.