Однак, як зазначає І. І. Радіонов, докладне вивчення й узагальнення ознак банди та їх зіставлення з ознаками таких видів групової співучасті, як вчинення злочину організованою групою та вчинення злочину злочинною організацією, показує, що постійними, притаманними банді як константа є лише ознаки вчинення злочину організованою групою осіб. Відмінними для цього виду групової співучасті ознаками є наявність п’ятьох або більше осіб, їх зорганізованість для вчинення декількох злочинів, стійкість, наявність єдиного плану, відомого всім учасникам групи, й розподіл функцій між її учасниками. Ознака «ієрархічність об’єднання», яка є спеціальною для вчинення злочину злочинною організацією і яка відрізняє цей вид групової співучасті від вчинення злочину організованою групою, для банди не є постійною, невід’ємною ознакою, а зустрічається лише в окремих випадках. Тому І. І. Радіонов доходить висновку, що банда належить до такого виду групової співучасті, як вчинення злочину організованою групою осіб. При цьому він говорить про безпідставність визнання окремими науковцями можливості існування банди лише на рівні злочинної організації, оскільки таке рішення не відповідає чинному кримінальному законодавству, практиці його застосування й необґрунтовано звужує застосування ст. 257 КК «Бандитизм»[197]. Тобто І. І. Радіонов визнає існування банди як у вигляді організованої групи, так і злочинної організації.
І. В. Іваненко у своїй роботі «Бандитизм: кримінологічне та кримінально-правове дослідження» доводить, що банда є специфічним злочинним співтовариством, яке може існувати на різних рівнях своєї організованості (як на рівні організованої злочинної групи відповідно до ч. 3 ст. 28 КК України, так і на рівні злочинної організації відповідно до ч. 4 ст. 28 КК України)[198].
Таким чином, і науковці, і судова практика виходять із того, що банда може існувати як у вигляді організованої групи, так і у вигляді злочинної організації.
О. М. Литвак вважає, що злочинна організована група (зграя, банда, угруповання, організація) — це стійке об’єднання не менше трьох осіб, створене заради спільної злочинної діяльності, яке має ієрархічну і функціональну (розподіл ролей) структури та солідарність співучасників в орієнтації на загальний успіх. При цьому він підкреслює: мінімальна кількість учасників злочинної групи — троє, і це чітко виписано у новому КК України. Лише починаючи з тріади, виникає групова психологія і структурування групи[199].
Під організованою групою (ч. 3 ст. 28 КК) належить розуміти внутрішньо стійке об’єднання трьох і більше осіб, яке було попередньо утворене з метою вчинення низки злочинів або тільки одного, який потребує ретельної довготривалої підготовки. Таку групу слід вважати утвореною з моменту досягнення її учасниками домовленості про вчинення першого злочину за наявності планів щодо подальшої спільної злочинної діяльності.
Стійкість організованої групи та злочинної організації полягає у їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об’єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо).
На здатність об’єднання протидіяти внутрішнім дезорганізуючим факторам указують, зокрема, такі ознаки: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх правила поведінки, а також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Ознаками зовнішньої стійкості злочинної організації можуть бути встановлення корупційних зв’язків в органах влади, наявність каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів по злочинному середовищу, створення нелегальних (тіньових) страхових фондів та визначення порядку їх наповнення й використання тощо.
197
Радіонов І. І. Кримінальна відповідальність за бандитизм: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І. І. Радіонов. — Х., 2004. — 19 с.
198
Іваненко І. В. Бандитизм: кримінологічне та кримінально-правове дослідження: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І. В. Іваненко. — О., 2003. — 19 с.
199
Литвак О. М. Протидія організованій злочинності / О. М. Литвак // Право України. — 2004. — № 4. — С. 104.