На думку І. С. Маркова, до ознак організованої групи слід віднести: об’єднання осіб для вчинення злочинів та стійкість зазначених об’єднань; наявність матеріальної бази, що полягає у створенні спільних грошових фондів: офіційно зареєстровані спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші об’єкти, під прикриттям яких діють злочинці; колегіальний орган керівництва, при якому управління здійснюється групою осіб (радою); функціональна ієрархічна система поділу організації на складові групи, наявність міжрегіональних зв’язків, охоронців, «контролерів»; наявність корумпованих зв’язків в органах влади, судовій та правоохоронній системах; створення системи захисту від кримінального переслідування; встановлення зв’язків із зарубіжним злочинним світом; високий рівень латентності і технічного забезпечення; наявність розвідки і контррозвідки; зовнішня законність дій[203]. У кримінологічній літературі пропонуються й інші ознаки[204].
Як уявляється, при визначенні поняття організованої групи слід детальніше формувати комплексну кримінально-правову і кримінологічну характеристику цього різновиду спільної злочинної діяльності. Однак включення всіх зазначених кримінологічних ознак до законодавчого визначення організованої злочинної групи навряд чи є доцільним, тому що це зробить його громіздким. Незважаючи на достатню повноту перерахованих ознак, можна виокремити із них найзначущі, до яких, варто віднести: вчинення тими самими особами двох і більше злочинів, відносна тривалість функціонування, наявність спільної мети, що поєднує учасників — одержання постійного доходу від злочинної діяльності, наявність організатора, що здійснює функції організації і керівництва злочинною діяльністю, чіткий розподіл ролей між учасниками.
Завдяки такому комплексному підходу до розглядуваної проблеми О. М. Литвак виокремлює три рівні організованих злочинних груп: 1) низовий, утворений з великої кількості зграй, які діють у межах міста або району і, як правило, не мають корумпованих зв’язків у владних інстанціях; 2) середній (регіональний) — відносно великий, значно більші, ніж із трьох учасників, банди та інші злочинні угруповання, із чітко визначеною структурною побудовою. Є можливими іноді корумповані зв’язки з владою та їх кримінальний вплив у межах регіону; 3) виший, міжрегіональний і міжнародний рівні складаються із злочинних організацій з розвинутою вертикальною (ієрархічною) і горизонтальною (функціональною) структурами. Без проникнення у владні структури злочинна діяльність таких об’єднань є неможливою. Тому вузьке визначення організованої злочинної групи, яке нині домінує у кримінологічній літературі, характеризує саме цей рівень і, частково — середній. Але якщо мова йде про організовану злочинність взагалі, то нелогічним є обмеження ознаками її найрозвиненіших форм. Крім вимог формальної логіки, слід мати на увазі і цілком практичні міркування. Концентрація уваги на «мафії» призводить до того, що небезпека, яку несуть дрібні місцеві групи злочинців, недооцінюється. А населення страждає передусім від вуличної та іншої загальнокримінальної «шпани»[205].
Зважаючи на все вищезгадане, нами пропонується таке визначення організованої злочинної групи: «Організована злочинна група — стійке об’єднання трьох і більше осіб, що організувалися з метою вчинення злочинів».
Стійкість як ознака, що відрізняє організовану групу від групи осіб за попередньою змовою, складається з таких компонентів, як тривалість існування групи, стабільність злочинних зв’язків, що обумовлюється наявністю організатора і здійсненням ним організаційних функцій, плануванням декількох злочинних актів, метою яких найчастіше є одержання незаконних доходів, частина з яких використовується для забезпечення функціонування групи.
Злочинна організація як самостійний вид співучасті вперше законодавчо виділений у КК України 2001 р. Згідно з ч. 4 ст. 28 КК злочинна організація — стійке ієрархічне об’єднання трьох або більше осіб, члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.
ПВСУ у п. 10 Постанови від 23 грудня 2005 р. № 13 визначає злочинну організацію (ч. 4 ст. 28 КК) як внутрішньо й зовнішньо стійке ієрархічне об’єднання трьох і більше осіб або двох і більше організованих груп (структурних частин), метою діяльності якого є вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів чи тільки одного, що вимагає ретельної довготривалої підготовки, або керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.
203
Марків І. С. Організована злочинність: її аналіз та сучасний стан / І. С. Марків // Право України. — 2004. — № 6. — С. 55.
204
Див., наприклад: Организованная преступность / Отв. ред.: А. И. Долгова, С. В. Дьяков. — М.: Юрид. лит., 1989. — 352 c.; Организованная преступность — 3 / Под ред.: А. И. Долгова, С. В. Дьяков. — М.: Криминолог. Ассоц., 1996. — 352 c.; Курс кримінології. Особлива частина: підручник / [М. В. Корнієнко, І. М. Мельник, Б. В. Романюк та ін.]. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — С. 6–9 та ін.
205
Литвак О. М. Протидія організованій злочинності / О. М. Литвак // Право України. — 2004. — № 4. — С. 103–107.