Із точки зору теорії кримінального права кримінальну відповідальність слід розглядати як потенційну можливість притягнення особи, яка вчинила злочин, до неї, підстава для чого формується в межах кримінально-процесуальних відносин, так і реальну, що покладається на особу, визнану винною у вчиненні злочину, судом і реалізується в межах кримінально-виконавчих відносин. Тобто кримінальна відповідальність виникає потенційно з моменту вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого конкретною статтею Особливої частини КК, а реалізується після констатації судом факту вчинення цього злочину певною особою. Невипадково у великому тлумачному словнику сучасної української мови зазначається, що реалізувати — значить здійснити, зробити реальним, втілити в життя[224].
Як справедливо зазначає А. Х. Степанюк, мета кари як реальна можливість, як тенденція відбиває необхідність переходу кримінальної відповідальності у стадію виконання покарання[225].
На наявність потенційної та реальної кримінальної відповідальності звертає увагу й Ю. В. Баулін[226].
Потенційна кримінальна відповідальність, тобто така, що «існує в потенції і може бути використана за певних умов»[227], виникає з моменту вчинення суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Особливою частиною КК, тобто з моменту появи підстави такої відповідальності.
У зв’язку з цим не можна погодитися з Ю. В. Бауліним, який зазначає, що потенційна кримінальна відповідальність — це загроза, яка існує в санкції кримінально-правової норми і яка може бути реалізована у майбутньому до конкретної особи, яка вчинить злочин. Потенційна кримінальна відповідальність звернена до невизначеного кола осіб і загрожує кожному, хто вчинить діяння, яке визнається КК злочином[228]. Так, діяльність парламенту щодо встановлення потенційної кримінальної відповідальності здійснюється в межах конституційних правовідносин. Верховна Рада України встановлює і диференціює вид та міру обмежень прав і свобод людини, яка в майбутньому може бути визнана судом винною у вчиненні конкретного злочину. Початковим моментом зазначеної відповідальності, на думку Ю. В. Бауліна, є день набрання чинності законом про кримінальну відповідальність, а кінцевим моментом — день втрати ним такої чинності (за винятком зворотної дії закону в часі — ст. 5 КК)[229].
Пояснення цьому, на наш погляд, вбачається в тому, що при такому підході змішуються два абсолютно різні поняття, які належать до двох підсистем регулювання суспільних відносин: правотворчості та правореалізації.
Початком реалізації потенційної кримінальної відповідальності є саме вчинення суспільно небезпечного діяння, уже передбаченого КК України як злочин. Якщо звернутися до ст. ст. 2, 4, 22 та 49 КК, то з їхнього змісту випливає, що початковим моментом виникнення охоронних кримінально-правових відносин та самої кримінальної відповідальності законодавець визнає такий юридичний факт, як «вчинення злочину». При цьому, часом вчинення злочину законодавець у ст. 4 КК визнає час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності, а отже і моментом початку реалізації потенційної кримінальної відповідальності особи, якщо до часу вчинення злочину вона досягла віку, відповідно, 16 або 14 років (ст. 22 КК). У ст. 49 КК закон про кримінальну відповідальність передбачає правила звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Так, відповідно до ч. 1 ст. 49 КК, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
3) п’ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) десять років — у разі вчинення тяжкого злочину;
5) п’ятнадцять років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
224
Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., доп. та CD) / [уклад. і голов. ред. В. Т Бусел]. — К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2007. — С. 1204.
225
Актуальні проблеми виконання покарань (сутність та принципи кримінально-виконавчої діяльності: теоретико-правове дослідження): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: 12.00.08 / А. Х. Степанюк; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. — Х., 2002. — 34 с.
226
Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності: монографія / Ю. В. Баулін. — К.: Атіка, 2004. — С. 34–35.
227
Сучасний тлумачний словник української мови: 65 000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В. В. Дубічинського. — X.: Вид-во “Школа”, 2006. — С. 708.
228
Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності: монографія / Ю. В. Баулін. — К.: Атіка, 2004. — С. 35.