3.2. Відповідальність співучасників злочину за сучасним кримінальним правом України
Базовим принципом із точки зору кримінального права і закону про кримінальну відповідальність є те, що співучасть як одна із форм злочинної діяльності не створює яких-небудь особливих підстав кримінальної відповідальності[254]. Відповідно до ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом. Однак, нами доведено, що сукупність елементів конкретного складу злочину, вчиненого співучасниками, являє загальний склад злочину у співучасті. Тим самим ми при розгляді попереднього питання визнали, що співучасть створює особливу підставу кримінальної відповідальності співучасників.
Відповідальність співучасників злочину визначається характером та ступенем фактичної участі кожного з них у вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України. Вирішення питання кримінальної відповідальності співучасників насамкінець означає посилання у формулі кваліфікації на статтю (частину статті) закону про кримінальну відповідальність, що встановлює межі і розміри покарань, які можуть бути призначені судом за вчинене співучасниками суспільно небезпечного діяння, що містить загальний для всіх склад злочину.
Згідно з ч. 1 ст. 29 КК України виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин. При цьому посилання на ч. 2 ст. 27 КК України не потрібне. Крім того, необхідно зазначити, що при встановленні відповідальності виконавця враховуються загальні положення інших інститутів сучасного кримінального права (стадії вчинення злочину, повторність, сукупність, рецидив злочинів, конкуренція кримінально-правових норм) без будь-яких винятків.
Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого виконавцем за співучасті, є своєрідним орієнтиром при кваліфікації дій інших співучасників. Це пов’язано з тим, що, виходячи з правової природи інституту співучасті у злочині, особи, які спільними зусиллями вчиняють один і той самий злочин, мають відповідати саме за його вчинення.
Виходячи із цього, механізм реалізації кримінальної відповідальності виконавця злочину залежить від наявності в законодавстві про кримінальну відповідальність норми, що встановлює таку відповідальність.
Залежно від завершеності злочину виконавцем вирішується питання про кваліфікацію вчиненого іншими співучасниками. Якщо дії виконавця зупинені на попередніх стадіях злочинної діяльності (готуванні або замаху на злочин), то й інші співучасники відповідають за співучасть у замаху на злочин із посиланням на відповідні статті Загальної частини КК (ст. ст. 14 та 15 КК)[255].
Отже, необхідно чітко сформулювати правила кваліфікації вчиненого виконавцем злочину, оскільки від цього залежить, на підставі якої статті Особливої частини КК України буде реалізовуватися щодо нього кримінальна відповідальність.
С. Д. Шапченко виокремлює спеціальні правила кваліфікації злочину, вчиненого виконавцем (співвиконавцем), пов’язані з фактом вчинення ним злочину за співучасті. На його думку, зазначені правила, зокрема, зводяться до такого: а) при вчиненні злочину за співучасті з розподілом ролей діяння виконавця (якщо він один) кваліфікуються за загальними правилами; б) якщо у поведінці виконавця (співвиконавця) наявні ознаки іншого виду співучасника (наприклад, у вчиненому злочині виконавець виконував також функцію організатора), його діяння кваліфікується лише як діяння виконавця (співвиконавця), виконання ним функцій іншого співучасника у цьому разі може бути враховане при призначенні покарання; в) при вчиненні злочину групою осіб (у співвиконавстві без попередньої змови) діяння кожного співвиконавця кваліфікується з інкримінуванням йому кваліфікуючої (особливо кваліфікуючої) ознаки «групою осіб», якщо така ознака передбачена в юридичному складі відповідного злочину; г) при вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб (у співвиконавстві за попередньою змовою) діяння кожного співвиконавця кваліфікується з інкримінуванням йому кваліфікуючої (особливо кваліфікуючої) ознаки «за попередньою змовою групою осіб», якщо така ознака передбачена в юридичному складі відповідного злочину; такий само підхід застосовується і при вчиненні злочину за співучасті з розподілом ролей, якщо її елементом є співвиконавство за попередньою змовою; г) при вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб, якщо у відповідному юридичному складі злочину передбачена лише кваліфікуюча ознака вчинення його «групою осіб», діяння кожного співвиконавця має кваліфікуватись без інкримінування йому кваліфікуючої ознаки «групою осіб», такий підхід зумовлений тим, що відсутність попередньої змови, передбачена у ч. 1 ст. 28 КК України як обов’язкова ознака при вчиненні злочину групою осіб, а у разі вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою така змова наявна[256].
254
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — 3-е вид., перероб. та доп. — К.: Ат., 2004. — С. 92; Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред. С. С. Яценко. — 4-е вид., перероб. та доп. — К.: А.С.К., 2005. — С. 59.
255
Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посіб. / П. Л. Фріс. — К.: ЦУЛ, 2004. — С. 183.
256
Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред. С. С. Яценко. — 4-те вид., перероб. та доп. — К.: А.С.К., 2005. — С. 60.