Певні особливості кримінальної відповідальності виконавця (співвиконавця) передбачені законом про кримінальну відповідальність у випадках ексцесу виконавця (співвиконавця). Проблема правильної кваліфікації діянь, за яких один із співучасників учиняє злочин, що не охоплюється умислом інших співучасників, існує в науці кримінального права давно. Головним чином це пов’язано з ексцесом виконавця злочину (у перекладі з латинської термін «ексцес» означає «вихід, відступ, відхилення»). Отже, нам необхідно з’ясувати правову сутність ексцесу, його кримінально-праве значення і, як наслідок, виробити правила юридичного тлумачення діянь, чому будуть сприяти визначення і розкриття ознак цього кримінально-правового феномена.
Характеризуючи ексцес виконавця злочину, як правило, вчені вказують на об’єктивну (відсутність причинного зв’язку) і суб’єктивну (відсутність вини) ознаки. Зовнішнім об’єктивним вираженням спільності дій співучасників є єдиний результат і причинний зв’язок між діями кожного співучасника і цим результатом. Причинний зв’язок є своєрідним кордоном, що визначає межі відповідальності за співучасть. Ексцес виконавця, що розглядається при дослідженні питань про кримінальну відповідальність співучасників, являє собою в цілому самостійне діяння, що не охоплюється умислом інших співучасників. Це дало підставу стверджувати вченим про відсутність причинного зв’язку при ексцесі виконавця.
Так, П. Ф. Тельнов зазначав, що поведінка співучасників утрачає причинний і винний зв’язок зі злочином, що вчиняється в умовах ексцесу, а отже і виключає відповідальність за нього інших співучасників[257]. Аналогічної думки дотримується В. А. Григор’єв[258].
Протилежну позицію займає В. С. Прохоров, який вважає, що «… ексцес виконавця є наявним лише у тому разі, якщо вчинене ним діяння знаходиться у причинному зв’язку з діями співучасників. Відсутність цього зв’язку означає відсутність ексцесу виконавця»[259]. Ф. Г Бурчак вважає, що у разі кількісного ексцесу вчинена виконавцем дія знаходиться в причинному зв’язку з діями інших співучасників, оскільки саме вони дають поштовх чи сприяють цій дії[260]. М. І. Ковальов вважає, що при кількісному ексцесі в наявності як причинний зв’язок, так і умисна вина[261]. При цьому автори розглядають так звані однорідні злочини (наприклад, співучасники задумали вчинити крадіжку, а виконавець вчинив розбійний напад). У С. Джекебаєв, Б. В. Здравомислов, О. В. Ушаков, О. Л. Цвиренко вважають, що при кількісному ексцесі дії співучасників тільки зовні (немов би в цілому) знаходяться у причинному зв’язку з діями виконавця, але саме та частина дії виконавця, що утворює ексцес, знаходиться поза цим об’єктивним зв’язком. Тому співучасники відповідають при ексцесі виконавця тільки за ті злочини, вчиненню яких вони сприяли і які охоплювалися їх передбаченням. На думку А. Ю. Корчагіної, причинний зв’язок між діями інших співучасників і наслідками вчиненого виконавцем злочину або відсутній, або має випадковий характер, наприклад: пособник добуває ключі від квартири і передає виконавцю запланованої крадіжки, а останній, проникнувши до квартири, вчиняє зґвалтування жінки, яка там знаходиться[262].
Для вирішення питання про те, що розуміється під причинним зв’язком за ексцесу, насамперед необхідно визначити, що розуміється під причинним зв’язком за співучасті. Складність встановлення причинного зв’язку за співучасті у злочині полягає в тому, що злочинний наслідок заподіює виконавець (співвиконавець), дії ж інших учасників створюють для цього результату лише умови[263].
С. О. Арутюнов, виходячи із системної природи співучасті, під причинним зв’язком за співучасті у злочині пропонує розуміти об’єктивно існуючий генетичний зв’язок між інтегрованими діями співучасників і наслідками, що наступили, коли такі дії є системною причиною, а наслідок за необхідності (але не випадково) закономірно є результатом цих дій. Із цього можна зробити висновок, що дії окремого співучасника не повинні розглядатися як самостійна причина чи умова загального наслідку. При вчиненні злочину за співучасті інтегровані дії співучасників мають системний характер і тому є системою причиною наслідку, що наступив. Виокремлювати з інтегрованих дій співучасників дії виконавця (та й будь-якого іншого співучасника), назвавши тільки їх причиною, не можна.
257
Тельнов П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении / П. Ф. Тельнов. — М.: Юрид. лит., 1974. — С. 153.
258
Григорьев В. А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Российской Федерации: учеб. пособ. / В. А. Григорьев. — Уфа: УВШ МВД РФ, 1995. — С. 53.
259
Прохоров В. С. Соучастие в преступлении / В.С. Прохоров // Курс советского уголовного права: Часть общая / Под ред. Н. А. Беляева, М. Д. Шаргородского. — Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1969. — Т 1. — С. 632.
260
Бурчак Ф. Г Учение о соучастии по советскому уголовному праву / Ф. Г. Бурчак. — К.: Наук. думка, 1969. — С. 208.
261
Ковалев М. И. Соучастие в преступлении: монография / М. И. Ковалев. — Екатеринбург: Изд-во УрГЮА, 1999. — С. 183.
262
Корчагина А. Ю. Эксцесс исполнителя преступления: дис. кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Анна Юрьевна Корчагина. — М., 2004. — С. 63.
263
Козаченко И. Я. Проблемы причины и причинной связи в институтах общей и особенной частей отечественного уголовного права: вопросы теории, оперативно-следственной и судебной практики / Я. М. Злоченко, И. Я. Козаченко, В. Н. Курченко. — С.-Пб.: Юрид. центр Пресс, 2003. — С. 52.