Отже, організатор, підбурювач та пособник підлягають відповідальності за тією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за злочин, вчинений виконавцем. Особливістю правової оцінки діянь цих співучасників є те, що вона потребує ще й обов’язкової вказівки на відповідну частину ст. 27 КК України. Це пояснюється тим, що, з одного боку, організатор, підбурювач та пособник, як правило, самі безпосередньо не виконують об’єктивної сторони злочину, а з іншого, цих ознак недостатньо для визначення характеру і ступеня участі вказаних співучасників у вчиненні злочину. Ознаки, описані у ч. ч. 3, 4, 5 ст. 27 КК України, є своєрідним юридичним поєднувачем дій організатора, підбурювача та пособника з діями виконавця у межах інституту співучасті[277].
Крім того, врахування у формулі кваліфікації злочину, вчиненого організатором, підбурювачем та пособником загальних положень інших інститутів сучасного кримінального права (стадії вчинення злочину, повторність, сукупність, рецидив злочинів, конкуренція кримінально-правових норм) відбувається за тими ж правилами, що застосовуються при кваліфікації дій виконавця.
Спеціальні правила кваліфікації злочину, вчиненого організатором, підбурювачем та пособником, формулюються з урахуванням змісту діяння кожного із цих співучасників та форми співучасті. До них, зокрема, можна віднести такі: а) якщо в поведінці особи наявні ознаки кількох видів співучасників [крім ознак виконавця (співвиконавця)], наприклад, у вчиненому злочині особа виконала функції і підбурювача, і пособника, діяння такої особи кваліфікуються з урахуванням ознак того виду співучасників, який законом розглядається як суспільно небезпечніший, виконання такою особою функцій іншого співучасника має бути враховане при призначенні покарання; б) якщо елементом співучасті з розподілом ролей є вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою і ця обставина передбачена у відповідному юридичному складі злочину як кваліфікуюча (особливо кваліфікуюча) ознака, вона має бути інкримінована не лише співвиконавцям, але й організатору, підбурювачу або пособнику (за умови, що змова на вчинення злочину у нього із співвиконавцями також була попередньою); в) якщо особа була організатором, підбурювачем або пособником у злочині, що вчиняється організованою групою (не будучи її учасником, однак усвідомлюючи відповідні її ознаки), і остання обставина передбачена в юридичному складі цього злочину як кваліфікуюча (особливо кваліфікуюча) ознака, вона має бути інкримінована при кваліфікації діяння такої особи, такий же підхід має застосовуватись і тоді, коли особа була організатором, підбурювачем чи пособником у злочині, що вчиняється злочинною організацією (щодо інкримінування в таких випадках кваліфікуючої (особливо кваліфікуючої) ознаки вчинення злочину «організованою групою»; г) якщо особа була організатором, підбурювачем або пособником у злочині, що вчиняється організованою групою або злочинною організацією, а відповідний юридичний склад такого злочину не передбачає цю ознаку як кваліфікуючу (особливо кваліфікуючу), але передбачає як кваліфікуючу ознаку «за попередньою змовою групою осіб», остання ознака має інкримінуватися при кваліфікації дій цієї особи[278].
При вирішенні питання про відповідальність співучасників виникає проблема щодо ставлення особам, які спільними зусиллями вчиняють один і той самий злочин, у вину обставин, які передбачені як обов’язкові або альтернативні ознаки у юридичному складі злочину, що вчиняється за співучасті. Особливості їх вирішення передбачені ч. 3 ст. 29 КК України. У такому разі ставлення у вину таких обставин безпосередньо впливає на кваліфікацію діяння окремих співучасників, а в кінцевому результаті — на зміст та обсяг реалізації кримінальної відповідальності щодо них.
Так, згідно з ч. 3 ст. 29 КК, ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, наприклад, службова особа, військовослужбовець, раніше судима особа та ін., і впливають на кримінальну відповідальність, ставляться у вину лише цьому співучаснику. У цьому знаходить відображення принцип індивідуалізації відповідальності співучасників, коли інші співучасники: організатор, підбурювач, пособник — з одного боку, виконавець — з іншого не можуть нести (більш сувору чи більш м’яку) відповідальність, ніж той співучасник, який має такі ознаки[279].
Обставини, що обтяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини закону про кримінальну відповідальність як конструктивні ознаки складу злочину, наприклад, щодо предмета, способу чи засобів вчинення злочину, суспільно небезпечних наслідків, мотиву, мети злочину тощо, можуть ставитися у вину іншим співучасникам, але лише за наявності обов’язкової умови — усвідомлення ними зазначених обставин. Відсутність такого усвідомлення виключає можливість ставлення зазначених обставин у вину іншим учасникам вчиненого злочину.
277
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — 3-є вид., перероб. та доп. — К.: Атіка, 2004. — С. 92.
278
Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред. С. С. Яценко. — 4-те вид., переробл. та доповн. — К.: А.С.К., 2005. — С. 60–61.
279
Кримінальний кодекс України: наук. — практ. коментар / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.]; за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — Х.: Тов. «Одісей», 2004. — C. 87.