Выбрать главу

Помолимось за тих, що у розлуці

помруть, відірвані від рідних хат;

помолимось за тих, що у розпуці

вночі гризуть залізні штаби ґрат,

що душать жаль у невимовній муці

за тих, кого веде на страту кат.

Над ними, Господи, в небесній тверді

простри свої долоні милосерді!

А нам, що блукаємо шляхами чужими, по чужих світах, мій дантівський заповіт:

Зостанься безпритульним до сконання,

блукай та їж недолі хліб і вмри,

як гордий фльорентієць, у вигнанні.

Та перед смертю дітям повтори

ту казку, що лишилася, як спомин

прадавньої, забутої пори,

як у грозі, у блискавиці й громі

колись страшну почвару переміг

святий Георгій в ясному шоломі...

І як дракон, звитяжений, поліг.

_______________________________