Було зрозуміло, що Ставка матиме дуже широке коло обов’язків, адже інших високих військових органів не існувало. У Ваасі уряд створив скромний комітет воєнних справ під орудою сенатора Фрея, однак цей орган не мав потрібної компетенції і снаги, щоб розв’язати нагальні організаційні й матеріальні проблеми. Завдання і становище Ставки влучно схарактеризував Генрі Пейрон, згодом генерал-майор:
Призначений сенатом верховний головнокомандувач поєднував у своїй особі — і на початку війни, і впродовж неї — функції, що їх у Швеції у воєнний час виконують головнокомандувач, міністр оборони, начальник господарчої управи армії і в багатьох випадках начальник генерального штабу. Звичайно, зосередженість влади в одних руках слід вважати великою перевагою для воєнних дій: той, хто відповідає за операції, мусить мати право сказати вирішальне слово у створенні й організації засобів, потрібних для цих операцій. Під час розробки плану організації Ставки це, звичайно, стало основоположною і провідною ідеєю, і всі адміністративні органи підпорядковувалися верховнокомандувачу — тобто вийшло так, що фінляндська Ставка на початковій стадії війни за повноваженнями відповідала, крім нашої Ставки, ще й нашій господарчій управі армії та міністерству оборони. Ще однією важливою обставиною було те, що створення Ставки з нуля відбувалося, так би мовити, під тиском воєнних дій, неподалік від фронту. Частково з цієї причини, а частково тому, що на фронті була велика нестача особового складу, Ставці довелося від самого початку й постійно втручатися в поточні справи, які стосувалися воєнних дій, постачання провіанту, медичного догляду, перевезень тощо. Так вона багато в чому набувала характеру шведського армійського штабу і мусила втручатися в тактичні питання й постачальні завдання безпосередніше, ніж Ставка, створена за шведською моделлю.
За цими принципами найближчими тижнями було створено організацію, головні пункти якої було прописано в наказі № 10. Ставку поділили на чотири відділи, а ті — на підвідділи за такою схемою:
І. Генеральний штаб
1. Відділ головного квартирмайстра
А. Оперативний відділ
В. Інформаційний відділ
С. Відділ зв’язку
D. Топографічний відділ
2. Експедиція
3. Відділ особового складу
4. Комендантура
ІІ. Штаб озброєння
1. Інспектор стрілецької зброї
2. Інспектор артилерії
ІІІ. Етапний штаб
1. Інтендантський відділ (якому були підпорядковані окружні інтенданти)
2. Транспортний відділ
3. Санітарна частина
4. Поштовий відділ
5. Телеграфний відділ
6. Поліційний відділ
7. Інженерний відділ
Згодом додалися: начальник звільнених територій, відділ трофеїв і ремонтна управа.
IV. Головна інспекція військового вишколу
Начальником генерального штабу було призначено капітана, а згодом генерал-майора Єсту Теслева, який своїми миролюбністю й витонченістю дуже добре згладжував гострі грані, неминучі за таких виняткових умов.
Головним квартирмайстром став найдіяльніший член Військового комітету, ротмістр, а згодом генерал-лейтенант Ганнес Іґнатіус. Він брав активну участь у політичному житті й найліпше серед мого оточення був обізнаний із загальними справами[28]. Ця перевага, яку давав його меткий розум, робила Іґнатіуса незамінним помічником. У його підпорядкуванні працював здебільшого оперативний відділ, де полум’яний головний квартирмайстер, так би мовити, запалював трьох шведських офіцерів генштабу — майбутніх полковників фінляндської армії Тернґрена, Дуґласа і Пейрона. Їм довелося діяти в незвичних і менш організованих умовах, і їхній внесок був надзвичайно важливий.
Штабом озброєння, до обов’язків якого входили придбання, зберігання на складах, догляд і видавання зброї та боєприпасів, керував полковник, а згодом генерал-майор А. фон Регаузен, надійний і сумлінний чоловік зі старих офіцерських кадрів Фінляндії.
28
Коли я прибув до Вааси, поряд, на жаль, не було жодного досвідченого політика. У Гельсінкі я домовився з колишнім сенатором Каарло Кастреном, що він поїде слідом за мною і стане моїм політичним помічником, але з якоїсь причини він передумав.