До цього останнього нерівного бою він був готовий кожної миті по законах повстанської тактики, бо повстанці жили в постійному оточенні ворогів, тому кожний нерв роками натренованого організму реагував на всякі ворожі заходи, спрямовані на знищення. Не уявляв собі, коли така ситуація станеться, бо роки, прожиті в підпільній боротьбі, навчили всяких запобіжних заходів: передбачувати ворожі наміри, розкривати і наперед аналізувати ворожу тактику, випереджати ворога, зводити нанівець всі його задуми. Роки в німецькому підпіллі, а потім роки граничного напруження в совєтському підпіллі навчили досвіду змагатися з кадровими військовими командирами, офіцерами-випускниками вищих совєтських академій, груди яких були обвішані орденами та медалями за участь у боротьбі з ворогами "ро-діни". Вони роками ганялися за ним, і йому треба було весь час водити їх за ніс, обводити кругом пальця. І це робив звичайний собі мешканець маленького містечка, який не мав ніякої спеціальної військової освіти, але зате мав велику незрадливу любов до свого краю і до свого, народу.
Найвищою метою свого життя він вважав відновлення Української Держави, дотримувався першої заповіді Декалогу — "Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї". Щоби не перервалася ідея відновлення української державності, Лука Барановський створив у скалатській середній школі молодіжну підпільну організацію під назвою "Мета". Вона була покликана готувати молодіжні кадри революціонерів для продовження національно-визвольної боротьби. "Мета" довго не проіснувала, бо в її ряди пробрався провокатор, агент КДБ, і в результаті всі члени-патріоти були тортуровані і засуджені на довгі роки тюремного ув'язнення. Доля розпорядилася так, що всі вони після смерті кривавого диктатора Сталіна були звільнені з-за колючого дроту, а декотрі з них дожили до сьогоднішніх днів.
Штурм оселі Поради продовжувався. Провідник зробив спробу вирватися з оточеної і напівспаленої хати. Задум виявися фатальним, черга з кулемета "дегтяра" обірвала жертовне і героїчне життя вірного сина нескореної нації. Не кожен край і не кожен народ може похвалитися таким героєм, якого зродила Скалатська земля. Будемо плекати надію, що хтось з патріотів-скалатчан, кому дорога наша історія, хто не байдужий до нашого славного минулого, візьметься за перо і детально опише життєві шляхи Луки Барановського та Михайла Садовського, поки є ще багато живих свідків, які співпрацювали з районним Провідником у підпіллі, особливо тих останніх 5 років в умовинах більшовицької окупації. Та праця була би пам'ятником відчайдушній людині, героєві, якому на Скалатській землі не було рівних. Така книга була би взірцем у сфері духовного виховання молоді, бо цей подвиг був приспаний часом та сфальшований більшовицькою брехливою пропагандою.
Подвиг двох повстанців фактично закінчив національно-визвольні змагання озброєного підпілля ОУН-УПА на Скалатчині. Для грядущих поколінь Барановський і Садовський будуть еталоном мужності та геройства, адже ця визначна подія сколихнула суспільство нашого краю і послужила імпульсом для переорієнтації сил. Ті, хто з учасників ОУН-УПА залишився живий, пішли в глибоке підпілля, а разом з ними ті люди, які підтримували їх, брали активну участь у національно-визвольних змаганнях, чинили опір насильницькій колективізації, русифікації та іншим репресивним заходам "червоної імперії". А перевертні та покручі, лояльні підніжки та сучасні яничари допомагали окупантам укріплювати радянську владу, не боячись відплатних заходів підпілля. Закрутилось колесо "високої комуністичної ідеології" та моралі. Зі сходу нахлинула могутня хвиля "великої совєтської культури", яка базувалась на великодержавному російському шовінізмі, алкоголізмі, розпусті та войовничому безбожництві. ...Та ніколи Сатана не поборе істини — Бога.
Вічна слава героям, що поклали свої голови в боях за волю України!
--- КІНЕЦЬ ---
Текст звірено з виданням: Василь Паливода. Спогади українського повстанця і багаторічного в'язня таборів ГУЛАГу. - Вид. "Смолоскип", Київ 2001. ISBN 966-7332-70-5.
Оригінальний текст взято з е-бібліотеки Exlibris: