47. Ґарґамеллою звали матір велета Ґарґантюа, одного з головних персонажів роману Франсуа Рабле «Пантаґрюель» (1532 р.). Власне ім’я перейшло до французького арґо, де позначає горлянку. «А в Ґарґамелли кишка випала по обіді, третього лютого, бо вона переїлася ґодбійо. Ґодбійо — це хляки тлустих ґімо. Ґімо — це лужки, де за літо бувають дві косовиці. Отож, забито триста шістдесят сім тисяч чотирнадцять таких тлустих воликів і задумано на масницю їх засолити: тоді м’яса стане ще й на весну і можна буде перед трапезою посолонцювати, а посолонцюєш, то й на вино потягне.
Утрібкою, як бачите, зафундувалися, та такою смаковитою, що кожен їдець ще й пальці собі облизував. Та от, трясця твоїй матері, утрібка довго не пролежить, вона починає духу набиратися. А це вже казна-що! Тим-то й тужилися ум’яти геть усе, щоб таке добро не пропадало.
З цією метою поскликали сеннейців, сюєїв, рошклермонців, вогодрейців, не забувши і про кудремонпансьєнців, ведебродців та инших сусідів, і всі вони голова в голову були чаркодуї, гольтіпаки і бабодури. От добряга Ґранґузьє і закликав кожного пригощатися від пуза. Тільки дружині, тій він сказав, щоб не напихалася, бо вона вже на останніх днях, а утрібка — скоромина. «У кишках чимало гівна і без клишок», — вирік він. Але попри всі застороги, Ґарґамелла уперла цих клишок шістнадцять бочок, два барильця і шість кухв. Та й обдуло ж її потім від цієї щедрої фекальної маси!» (Переклад А. Перепаді).
48. Лорд Кельвін — Вільям Томсон (1824—1907), британський фізик ірландського походження, що уславився працями з термодинаміки. Попри величезний внесок у науку, лорд Кельвін зробив кілька хибних прогнозів. Скажімо, він стверджував, що «створити літаючу машину, важчу за повітря, неможливо».
49. Відкриття бозона Гіґґза було винагороджено 2013 р. Нобелівською премією науковцям із ЦЕРНу — Франсуа Енґлеру та Пітерові Гіґґзу.
50. Один із титанів — мітичних велетнів, — які збунтувалися проти Зевса. Володар Олімпу присудив кожному свою покару, Атласові ж — тримати небесне склепіння.
51. Французький філософ Блез Паскаль (1623—1662) розрізняв «нескінченність у великому», себто нескінченну ділимість природи вшир, і «нескінченність у малому», себто углиб.
52. Жак Пеллетьє дю Манс (1517—1582) — французький математик і поет-гуманіст. Одним із перших використав в алгебрі літери. У поезії використовував своєрідну «математичну мову».
53. Ервін Рудольф Йозеф Александер Шредінґер (1887—1961) — австрійський фізик і теоретик науки. Сформульоване ним рівняння — основне рівняння руху нерелятивістської квантової механіки, яке визначає закон еволюції квантової системи з часом. Вперше опубліковане 1926 р. У 1933 р. отримав — разом із Полем Діраком — Нобелівську премію з фізики.
54. Геракліт з Ефесу (кінець VI ст. до н.е.), відомий також як Геракліт Темний — давньогрецький філософ. Автор трактату «Про природу».
55. Джованні Піко делла Мірандола (1463—1494) — італійський філософ і теолог-гуманіст. У своїх творах зробив спробу синтезувати відомі на той час філософські та релігійні доктрини, зокрема платонізм, аристотелізм, схоластику й кабалу.
56. Пол Едріен Моріс Дірак (1902—1984) — британський фізик і математик, один із засновників квантової механіки, лауреат Нобелівської премії з фізики 1933 р. разом із Е. Шредінґером. Передбачив існування антиматерії.
57. Андре-Марі Ампер (1775—1836) — французький математик, фізик, хімік і філософ, автор визначних відкриттів у галузі електродинаміки, винахідник соленоїдів, електричного телеграфу та електромагніту. Автор «Есе про філософію науки» (1834). Майкл Фарадей (1791—1867) — британський фізик і хімік. Винайшов електричний двигун, нові різновиди скла та бензол, відкрив електромагнітну індукцію та явище нестабільності Фарадея, ввів терміни анод, катод, іон, аніон, катіон. Автор «Хімічної історії свічки» (1861 р.).
58. «La main à la pâte» («Руки в тісті») — державна організація у Франції, яка займається пошуком і впровадженням нових методик наукової освіти у школі. Серед її засновників був Жорж Шарпак.
59. Ідеться про «Обертання небесних сфер» (1543) — революційний трактат з викладенням геліоцентричної системи Міколая Коперника (1473—1543).
60. Джеймс Клерк Максвелл (1831—1879) — шотландський фізик і математик. Об’єднав електрику, магнетизм та індукцію у низку рівнянь Максвелла. На той час це була найбільш цілісна модель електромагнетизму.
61. Антуан Рівароль (1753—1801) — французький письменник і журналіст. Відомий численними памфлетами та елегантним стилем. Артюр Рембо (1854—1891) — французький поет, який замолоду зажив слави найскандальнішого митця Франції.