Пол Маршалл потиснув їй руку і злегка вклонився. В його постаті було щось комічно-замислене. Його вступні слова прозвучали вдавано-понуро:
— Жахливо багато чув про вас.
— А я — про вас.
Єдине, що Сесилія пам'ятала, це телефонна розмова з братом за кілька місяців до його приїзду, коли вони обговорювали, чи куштували колись, чи, може, ще покуштують шоколад «Амо»[10].
— Емілі лежить.
Навряд чи була потреба взагалі це говорити. Ще дітьми вони могли з найдальшого кінця парку здогадатися, що в матері мігрень, коли вікна були затемнені.
— А батько в місті?
— Може, пізніше приїде.
Сесилія відчула, що Пол Маршалл дивиться на неї, але перш ніж щось сказати, вона мала підготуватися.
— Діти хотіли були поставити п'єсу, але схоже на те, що ідея провалилася.
— Мабуть,— відповів Маршалл,— я бачив на березі ставка вашу сестру. Ох і добрячого прочухана вона дала кропиві.
Леон відступив убік, даючи пройти Гардмену-молодшому з речами.
— А де ми розмістимо Пола?
— На другому поверсі.
Сесилія обернула голову до Гардмена, щоб дати йому вказівку. Той уже здолав сходи і тепер зупинився і, тримаючи у кожній руці по шкіряній валізі, обернувся лицем до присутніх, які стояли посередині холу, на кахляній підлозі. Обличчя його виражало спокійне невідання. Сесилія вже не вперше помічала Гардмена біля дітей. Мабуть, він небайдужий до Лоли. Йому вже шістнадцять, він підліток — уже не маленький хлопчик. Округлість щік, яку Сесилія ще пригадувала, давно зникла, а по-дитячому пухкі губи витягнулися, надаючи його обличчю виразу сухості та простодушної жорстокості. Сузір'я вугрів на чолі виглядало свіженьким — його різкість дещо пом'якшувало м'яке освітлення. Увесь день, як збагнула Сесилія, вона почувалася дивно, і все здавалося їй дивним, ніби вже відбулося колись давно, у минулому, постфактум забарвлене іронією, сенс якої вона ще не могла як слід уловити.
Вона терпляче пояснила Гардмену-молодшому:
— У великій кімнаті біля дитячої.
— Кімната тітоньки Венери,— сказав Леон.
Тітонька Венера майже півстоліття пропрацювала медсестрою на північних територіях Канади. Власне, нікому вона тіткою й не була — точніше, була тіткою покійної троюрідної сестри Талліса, але ніхто не ставив під сумнів право цієї родички, чия родина — кумового наймита дитина,— на кімнату на другому поверсі, де більшу частину їхнього дитинства тітка й провела — приязний, прикутий до ліжка інвалід, усохла від старості жінка, яка покірно зустріла смерть, коли Сесилії було десять років. А за тиждень народилася Брайоні.
Сесилія повела гостей через вітальню до високих скляних дверей надвір, а там, минаючи розарій, до басейну, який розташувався за стайнею, оточений зусібіч високими бамбуковими заростями, з зеленим тунелем на вході. Пригинаючись під низьким гіллям, усі вийшли на терасу, викладену сліпучо-білим каменем, яка просто вибухала теплом. У глибокій тіні, далеко від води, було видно пофарбований у білий колір жерстяний стіл, на якому стояв великий глечик пуншу з льодом, накритий марлею. Леон розгорнув шезлонги, і гості вільним колом повсідалися, кожен зі склянкою в руках, лицем до басейну. Сидячи між Леоном і Сесилією, Маршалл аж десять хвилин контролював розмову. Він розводився про те, як це чудово — перебувати далеко від міста, у тиші, на свіжому повітрі; ось уже дев'ять місяців, щохвилини й щодня, приневолений роботою, він курсує між штаб-квартирою, радою директорів і фабричними цехами. Він придбав величезний будинок біля Клепгемської парафії, але не має жодної вільної хвильки, щоб навідатися до нового житла. Проект «Веселкової амо» мав успіх, але передували тому успіху різноманітні катастрофи, пов'язані з правами на продаж; рекламна кампанія обурила деяких єпископів старшого покоління, тому довелося шукати інший вихід, а потім за проблемами прийшов успіх — неймовірний рівень продажу, нові квоти на виробництво, потреба у наднормових ставках, пошуки майданчика для ще одного заводу, бо чотири профспілки висловили своє незадоволення, і довелося їх улещувати, як дітей малих; а тепер, коли нарешті все доведено до логічного завершення, на обрії з'явився ще один виклик — військовий: виробництво шоколадних плиток в обгортках кольору хакі, з гаслом «Дорогу АМО!»; концепція ґрунтувалася на припущенні, що витрати на збройні сили збільшуватимуться, якщо містер Гітлер не припинить галасувати; припускалося навіть, що цей шоколад з гаслом навіть входитиме в стандартний набір солдатського пайка; а якщо військова повинність стане загальною, то знадобиться ще п'ять фабрик; щоправда, дехто переконаний, що можна знайти порозуміння з Німеччиною і що військовий проект «Амо» — просто груші на вербі; один член ради навіть звинувачував Маршалла у розпалюванні війни, але той, навіть украй виснажений, навіть обмовлений наклепниками, не зрікся своєї мети. Нарешті він припинив раз у раз повторювати, як це пречудово — знайти «тихий прихисток» тут, де можна перепочити й вільно зітхнути.
Кілька хвилин послухавши його, Сесилія відчула приємну млість у животі, замислившись, як це було б самогубно-приємно, майже еротично — вийти заміж за чоловіка такого красивого, багатого й тупого. Він точно прагне наповнити дім дітьми — галасливими твердолобими хлопчиськами, які показилися на зброї, футболі й літаках. Коли гість розвернувся до Леона, Сесилія роздивлялася його профіль. Чоловік говорив, і над щелепою сіпався довгий м'яз. На бровах закрутилося кілька чорних волосин, а з вух проростали такі ж самі чорні волоски, кумедно закучерявлені, як між ногами. Сказав би своєму перукареві, щоб повисмикував.
Сесилія трохи позизила оком на Леонове обличчя, але той чемно дивився на свого друга, певно, вирішивши не зустрічатися поглядом з Сесилією. Дітьми вони полюбляли мучити одне одного грою «хто кого передивиться» на недільних ленчах, які батьки влаштовували для старших родичів. Це були особливі випадки, коли подавався старовинний срібний сервіз; високоповажні двоюрідні дідусі й бабусі, а також рідні бабуся й дідусь із материного боку виросли за вікторіанської доби, були людьми скромними й суворими, утраченим поколінням у чорних уборах, яке вже понад двадцять років блукало в чужому просторі, нарікаючи на чужу, занадто легковажну епоху. Вони буквально вкидали у жах десятилітню Сесилію та її дванадцятирічного брата, і від переляку діти раптом починали неконтрольовано хихотіти. Хто перший починав гру, був невразливий, хто ловив погляд — програвав. Переважно перемога діставалася Леонові, чий погляд був удавано-врочистий, навіть похмуро-святецький, куточки вуст опускалися вниз, а очі закочувалися під лоба. Він міг попросити невинним голосом Сесилію передати сіль, і хоча сестра уникала братового погляду, простягаючи сільничку, хоча й відверталася, глибоко затамовуючи подих, цього було достатньо: уява підказувала, що робить Леон — і на півтори години дівчина аж задихалася від нестримного сміху. А тим часом Леон поводився цілком розкуто, лише подеколи пришпилюючи поглядом сестру, якщо гадав, що вона починає оклигувати. Тільки іноді вона брала реванш, пихато надувшись. Оскільки діти інколи сиділи між дорослими, кривляння несло певну небезпеку — фіглярство за столом закінчувалося публічним приниженням і вигнанням спати. Самий смак був у тому, щоб спробувати скривити пику наче між іншим — наприклад, облизуючи губи й широко всміхаючись — і водночас піймати чужий погляд. Одного разу вони одночасно підвели голови, кривляючись, так що Леон бризнув супом з рота і ніздрів просто на зап'ястя двоюрідної бабусі. Обох розігнали по їхніх кімнатах до кінця дня.
Сесилії кортіло перехопити брата й сказати, що у містера Маршалла з вух росте лобкове волосся. Гість розписував свою баталію на засіданні з тим, хто обізвав його палієм війни. Сесилія піднесла руку нібито поправити волосся. Автоматично Леон скерував увагу на сестру — і тої ж миті вона відповіла таким поглядом, якого брат не бачив уже років зо десять. Він стиснув губи й відвернувся, удаючи, мовби знайшов у себе під черевиками щось цікаве, і задивився вниз. Коли Маршалл обернувся до Сесилії, Леон затулив обличчя долонею, але не міг приховати від сестри, як здригаються його плечі. На щастя, Маршаллова оповідь вже добігала кінця.
10
Марка, вочевидь, фантазія автора. Назва співзвучна слову «amor» (кохання), але нагадує й «ammo» (скорочення від