Де знаходилась людина з ініціативою — організувала більшу чи меншу військову силу, пробувала на своїм терені організувать якийсь лад, оголошувала республіку.
В іншим випадкові озброєний відділ не признавав ніякого авторитету, ніякої влади, чинив напади на села, міста, "гуляв" — це був справжній розбій, відповідаючий гаслові "Граб награблене!"
Позитивним було спішне формування в Києві української дивізії та організація Вільного козацтва в декотрих містах. Зголосив свою роту в Ген. Секретаріаті.
Вертались ми на фронт з тяжким серцем. Негайно приступлено до приготовления виїзду і головне — нагромадження запасів, харчів і фуражу. З піхоти зголосилось 60 чоловік з кулеметами і запасом амуніції. Було серед їх 35 офіцерів і 20 солдат поляків; всі з України, крім братів Кульбовських, шт. капітана кулеметника Казимира й прапорщика Яна.
В'язала нас з поляками одна мисль, стремління до незалежності держав, та умова "Поможіть нам, поможем вам". Не знали ми і не мали ворожнечі національної чи релігійної.
Рота мала близько 300 людей, 6 тяжких і багато ручних кулеметів, поважний запас набоїв та гранат, 2 кухні, 40 коней, 25 возів. Харчів готовилось на 2 місяці. Пекарня готовила сухарі.
Одбувся остатній загальний III Військовий з'їзд. В величезнім поміщенні київського цирку прибуло 3 000 делегатів. Ситуація була нап'ята і грізна. Совнарком ультимативно зажадав впровадження на Україні радянської влади, опертої на робітниках і селянах, інші угруповання називав буржуазними, капіталістичними, контрреволюційними.
Виступ представників партії більшовиків тим разом напасливий, ворожий, погрозливий. Видно, чули за собою силу. Навіть організацію збройної сили називали мілітаризмом.
Пам'ятаю такі виступи прапорщикаї Шахрая та штатського Кулика, маленького, на тоненьких ніжках.
Дебати набрали бурхливих форм, буди довгі і гарячі. В пам'яті зосталась промова соц. — демократа Миколи Порша. Спокійним низьким голосом, переходячии в октаву, не натужуючись, не помагаючи собі руками, Порш збив всі аргументи Совнаркому, підкреслив зрадливість і небезпеку його способів руїнницької агітації, неповажні виступи Шахрая та Кулика з товаришами, ображаючі зібраних делегатів.
В кінці запропонував дать відповідь Совнаркомові, гідну нашої честі.
Кажде слово промови серед надзвичайної тишини доходило до найдальших міст. В даній відповіді сполучились всі партії і 90 % безпартійних.
Оголошено Незалежну Українську Республіку з правлячим органом — Центральною Радою.
Видано відозву до всіх озброєних частин, аби заховали вірність УНР і готовність її оборони.
З Одеси, Харкова, Полтави, Катеринослава надійшли відповіді, запевняючі в вірності і послухові. Така сама відповідь надійшла з Чорноморського флоту.
Нарешті поставлено крапку над "і".
Спіткався з Удовиченком, тепер п. полковником. Радив не зволікаючи приїжджать в Київ. Положення уважав небезпечним з уваги на тертя серед Центральної Ради.
Грізним уважав вплив агітації агентів Совнаркому серед частин Київського гарнізону.
Мали удариться дві сили: патріотично-національна і міжнародово-соціальні.
Оголошення незалежності спізнилось на 1–2 місяці.
В два дні по повороті на Стохід рота була готова до подорожі. Запасів малось на повні два місяці. Видано запасову білизну, повне обмундирования і нові чоботи. З кооперативу випало на старих саперів по 700 рублів, новим дано по 200.
Роту поділено на 6 взводів, в тім один польський. Команда кулеметів — на шістьох бойових візках, виділено окремо. Набуто ще кілька возів з кіньми.
Колона в марші виглядала солідно, з гарним довгим обозом. Дисципліна по старому спокійна.
На станції зайнято поміщення покинутого госпіталю, поставлено в два ряди а малось їх коло півсотні.
Сильною охороною обставлено наше розміщення. Серед величезної сірої маси чекаючих наша частина виділялась, як з іншого світу.
Інтендантство працювало і мало поважні запаси. Просьбою і грозьбою отримано місячний запас соленого м'яса, сала, овса, сіна. Борошна не брали. Чого не хватало або не бралось, перераховано на вартість і виплачено грішми.
Таким чином повстав запасовий капіталик. З комендантом і начальником станції договорились скоро. Помогла солідарність інженерних частин і матеріальні аргументи. До нашої диспозиції виділено 25 вагонів-теплушок, 8 без печей і 17 платформ на вози і сіно.
Все це треба було переточувать, позчіплять, підставить дальше од станції своїми силами, бо паровозів не було. Все ж таки без помочі солдатів-залізнични- ків ми самі провозились би втроє довше.