На трьох бричках вони всі зараз од'їхали.
Скоренько збіг на берег — та в лози, скоріше до себе навпростець вуличками, городами, ярами. Дмитро був дома.
Поділився з ним, що почув з певного джерела про положення на світі, на фронтах в Росії, підтвердження смерті Болбочана. Та про подорож з канівською ЧК.
Належить триматись дуже обережно. Не одне доходило про страшливу діяльність цього органу страху і смерті. Тим часом нехай Лука Семенович шукає перемети, вудки, відерко черв'яків, харчі.
Як споминав раніше, був він знаменитим рибалкою і охотником. Мав дві дорогі двостволки 16 і 12 калібру. Ту другу виконано по його особистому замовленню. Я припадком купив стареньку одностволку. їхав віз з двома червоноармійцями, повний одібраної зброї, зверху та рушниця.
"Продайте, хлопці, оту пукалку", — кажу.
"Бери". — "Скільки?" — "Що даси?"
Заплатив вартість: десятка цигарок та чвертку доброго самогону.
Самогон випили зараз, закусили салом, хлібом та цибулею. Віз поїхав дальше, а я поніс в хату стареньку шомполку з курком ковальської роботи з півфунта.
Пригадувала мою першу, з якої настріляв шість двійок. Була легенька, близько 16 клб. та на диво добре лежала до рамена.
Ходили, а властиво, їздили ми на качки. Міста Лука Семенович знав докладно, моя старенька пістонівка в порівнянні до його пишної двостволки без курків була названа "люшня".
Та коли удалось мені одним і другим стрілом забить двох качурів-крижнів, Лука Семенович признав: "Ружжо б'є добре".
До зайця стрілять не прийшлось.
Сам старий бив зайців без промаху.
Це все одбувалось дальше од міста. Ближче було небезпечно, тут могли і на нас заполювать.
Час минав, ходили ми до праці нормально.
Щодень проходив кімнатами Габінський, поглядаючи, на працюючих. Мені кивав головою, як знайомому. Не одзивався.
В Каневі працювало коло 30 б. офіцерів, приїзних і мобілізованих. Пізнав ближче одного, що провадив "всеобуч". Учив військової науки визначену і охочу молодь, був інтелігентним, пристойним, звався Осташкевич, б. поручик.
Молодіж збиралась по кутках. Були спів, музика, танці. Приходили знайомі і незнайомі хлопці, що ніде не працювали. Це ті, що пішли з Трепетом і вернулись додому. Мали вони причину критись.
Для непрошених гостей надійною порукою були Андрій Журавльов і Шульц — моряки, краса і гордість революції.
Бував я часто в домах місцевої інтелігенції. У нотаріуса Цвітковського з багатої, добре підібраної бібліотеки брав немало книжок. Декотрі — старинні, як історичні Кониського, Бантиш-Каменського, котрих не можна ніде дістать.
Кропоткіна "Боротьба гатунків" — цікавий реферат біологічно-філософський, написаний з великим талантом, глибокий змістом. До цього часу зовсім інакше уявляв значення гасла анархістів "Анархія — мати порядку" і самого князя Кропоткіна — "батька анархістів" — як світоненависника з бомбою і ножем в руках. В своїх міркуваннях був переконаний, що гасло "Грабуй награбоване!" більше припало б Кропоткінові, ніж Леніну. У Цвітковських збиралась інтелігентна молодіж.
З Мальцевим за чайком приємно і корисно було послухать цього бувалого, знаючого життя правника. Мав широкий погляд на світові справи, філософічний спокій, мудрі пояснення подій та тверезо рисував можливості в майбутнім. Очитаність мав колосальну. В місті мали його за людину справедливу і поважали. Для нього я був пильним і бажаним слухачем.
Родина Майвальдів. Обоє — найкрасивіша пара. Він брунет з синіми очима і ніжним обличчям, високого зросту і будови легкого атлета. Літ коло 35. Бувший віце-губернатор в Архангельську. (Це скривалось.) Мали вони, видно, старі запаси і немалі. Господарі запобігливі. Завше і добрий міцний чай з коржиками. Часом — правдиве кофе. На підлозі — величезна шкура білого медведя. Гарна мебіль, килими. Працював Майвальд в уряді млинів. Біле борошно було завше на коржики і булочки.
Наталію Іванівну уважали за найгарнішу даму. Блондинка з темними бровами і довгими віями та великими карими очима. Мала під 30 літ, приємний голос. Лице біле (…) з малозамітним рожевим цвітом. Все було регулярне. Риси лиця, зріст і будова.
Привітлива господиня, уміла гарно з смаком щось зробить і подать.
Тут можна було послухать багато цікавого про життя на далекій півночі, полярні ночі, заграви. Полювання, риболовство. Снігові бурі, нам не знані, життя лапландців в снігових хатах, їзда оленями сотні кілометрів і багато цікавого.