Ми ще не в спіли зчепиться, як все, що було в полі, полягло під шаблями. Далі діялось по диспозиції. Кіннота, не затримуючись, пішла дальше, забрала пором і почала переправляться. Київці, опанувавши станцію, захватали батарею, а при помочі залізничників пустили паровоз на бронепотяг, котрий, підбитий, одначе, утік на південь.
Підкреслить належить упертість та мужність київців, велике уміння Тютюнника, його рішучість. Виняткове майстерство кінногарматчиків Алмазова, а властиво, його самого, одчайдушність Дяченка та його "синків", котрі на чолі недавно сконфуженої кінноти перші врізались в лави противної піхоти, забрали всі кулемети. Хоробрість особисту Крата. Підкреслюю холодну спокійність, передану підлеглим, у Дубового, що єсть прикметою майбутнього командира великої міри. Така перемога над сильнішим огневим засобами трапляється рідко!
Здобич перевищувала найсміліші припущення. Коло 60 гармат, сотні кулеметів, десятки тисяч рушниць, з півтора мільйона патронів, тисячі гранат та шрапнелів. Все нове, вислане з фабрик. Достатня кількість ліків. Маємо все, крім білизни, обуви та одежі. При оказії прийшлось бути свідком трагікомічного моменту. Стоїть огромна фігура чорношличника в чорнім жакеті. Рукави — до ліктів, півкруглі поли розійшлись! спереду, а з тилу випирає з прорізу зад в широких чорних штанах. Видно почорнілу сорочку, а на голові — шапка з довгим чорним шликом. Рядом — кінькиргиз, маленький, гривастий, товстоногий, залізної витрималості, посідаючий виняткову швидкість. Козак і кінь широко знані. Кузя — найвищий в армії, має 2,18 іуіетри і понадлюдську силу. Його кінь — найменший. Кузя, коли треба, виймає ноги з стремен, розставляє на землі ноги, і киргиз проходе легко.
У Кузі лице велике, завше в чорній густій щетині, навислі брови, з-під которих ясно, по-дитячому дивляться невинно очі, відповідаючи добродушності вдачі.
Коли я під'їхав, Кузя конфузливо п|очервонів, засалютував і, видно було, зніяковів.
"Кузя! Кому ти забрав фрака?" — питаю.
"Я не забирав, мені дали…"
"Хто дав?"
"Ось з цього дому". І
"Ану ходім!"
Мешкання порядно утримане, живе лікар-жид.
Стверджує, що "добродій" просив дать щось надіть чорне, коли є, бо на нім був дуже знищений "жупан". Дав свій старий жакет.
Може, і правда.
"Скидай, — кажу, — братіку, жакет, тобі він не личить, та надівай свій жупан, так буде краще".
Затріщав жакет, а лікар жахнувся:
"Ой, пане! Немає жупана".
"Як нема?"
"Він уже горить. То шмаття, а в нім — мільйон вошей!"
Комендатура близько. Найшлась можлива, досить велика блуза, і Кузя, задоволений, підняв ногу, сів в своє високе сідло та поїхав, піднявши коліна майже на рівень носа.
По всьому видно, що прийдеться побути в Вознесенську не менше трьох днів.
З міста і ближчих сіл збирались вози. З магазину видавалась зброя, риштунок, медикаменти, перев'язочні матеріали.
Од кожної групи прибули до помочі і поділу представники. Всі побирали зброю та амуніцію в першу чергу, хто скільки міг погрузить.
Отрішко пробував вести рахунок, а потім лічилось на вози, і йшло про час. Мало було сну, далеко висунуті дозори по залізниці стежили в зруйнованих містах за можливістю появи бронепотягів та ешалонів. Волинська група сполучилась з Київською, тепер озброювалась, як і ми. Всі почули силу в собі, певність; готові до бою, вірили в щасливий кінець п'ятимісячних змагань в неймовірних умовах зимових маршів.
Переправився і наш обоз, остались чотири новонабуті кухні та при їх — вози з продуктами. В місцевій пекарні випечено хліба на тиждень. Четвертого дня рано піхота покинула Вознесенськ. На поромі остатніми переїхали ми з Дубовим, кіньми та возом, де сидів Яків з нашими речами. Замикала остаточно колону наша Окрема кінна сотня Петруся. Не сподіваючись погоні та і не боячись її, тепер спокійно одсипались на вимощенім сіном возі.
Вийшло з Вознесенська кілько тисяч возів! Обоз розтягся на десяток кілометрів. Полк мав тепер 30 новеньких кулеметів, а до каждого — по 15 набитих стрічок. На рушницю (з багнетом) видано по 250 патронів, разом з новими підсумками та шкіряними ладівницями. Мали ми з 50 пудів піроксиліну та толу.
Алмазов мав тепер 6 новеньких гармат, Черніцин — 4, а Лощенко почав формувать нову батарею. В гарматних возах лежало по 300 снарядів на гармату.