Стадниченка, б. штабс-капітана, іменовано моїм заступником, пор. Миколу Цапа — начальником кулеметної команди, брата хор. Івана поставлено до розвертання кінної сотні, другий Іван — рахівником до обозу, а Степан Цап — урядовцем під руку Отрішка. Сашко Ярмола дістав два добрих вози під медичний пункт, до того дві сестри: Галю, котра була тепер переведена по гарячій просьбі Петра, і Марусю.
Канівець, б. унтер-офіцер, став чотовим.
В Каневі було їм щораз гірше. Ті самі Федоренко, Дорошенко при владі. Намножилось донощиків, арештів. Люди гинули невідомо коли і де. Гинули, не зоставляючи сліду.
В Київській операції польська кіннота пішла мало не до Черкас. В Каневі і навкруги став Креховецький полк уланів.
До населення кіннота ставилась дуже добре, приязно.
Коли полк опускав Канів, з ним пішло багато, по дорозі приставали до наших частин. Інші — до запасової бригади. Таким способом брати Цапи дістались в Києві до 6-ї Стрілецької дивізії. З нею пройшли нелегкий шлях одвороту, весь час в ар'єргарді, прикриваючи польські частини по правому боці залізниці на Коростень-Ковель-Брест. Були тяжкі бої з немалими стратами. Микола — скромний, одважно-спокійний кулеметчик, оповідаючи про одворот з Києва, говоре про величезне розпрягнення та паніку, пануючі в польських частинах. Сили червоних не були такі великі. Легко можна було їх одкинуть, затримать, що ж коли помішались полки, вкрався нелад.
А тим часом ми затримались на Дністрі, од руминської границі Українська армія обсадила 200 км Південного фронту.
Війна рішалась на варшавськім напрямку, де наступали червоні силами 4-х армій і кінного корпусу, прорвавши фронт на північнім сході. Оставлено Гродно, Вільно, Білосток. Не дійшло там до такої паніки, як при одступленні з Києва, хотя ж сили були слабіші. Одірвавшись од наступаючих червоних, головна маса польських частин одходила на лінію Вісли. Червоні провадили операції, кидаючи кінноту на обход обох крил фронту, корпус Гай-Хана — з півночі, кінна армія — з півдня, з керунком на Львів.
Наскільки мені відомо, повстали в тім часі плани дальшого провадження операцій. На нашу армію покладалось заслонення дрогобицького нафтового району по Дністру, починаючи десь од Самбора до Румунії. 6-та Стрілецька дивізія керувалась на з'єднання з рештою дивізій над Дністер, де проти нас діяли XII і XIV Червоні армії. На львівськім напрямку кінноту Будьонного затримала група військ під командою генерала Івашкевича. Там ішли уперті бої.
В тім часі під Варшавою з обох боків скуплено сили обох сторін. Варшаву боронила Охотнича армія під командою ген. Галлера. Мала коло 100000 війська мало вишколеного, переважно молоді одважної і офірної в своїм патріотичнім унесенні.
Ліве крило займала V армія ген. Сікорського, втроє менша числом, по р. Вкра. Нижче боронили Віслу окремі частини, не творячи спільного фронту, а далі по р. Верш, опираючись на кріпость Девлін, колишній Іван-город.
В залежності од наслідків боїв під Варшавою та Львовом, говорилось в штабах про можливість обсадження Дністра групою Івашкевича, переходу нашої армії до заприязненої Румунії, щоб з неї вийти в напрямку Києва, загрозить комунікаціям, піднять повстання, загородить дорогу на фронт і з фронту. На успіх можна було мати надію, в населенні виростала національно-політична свідомість, зміцнена рейдами Зимового походу.
В напруженім моменті боїв під Варшавою поважна кінна група кінноти Будьонного прорвала оборону, сфорсувала Дністер, захватила м. Стрий, маркуючи виход на наше ліве крило. Одночасно на позицію коло Нижньова ударили піші частини з значною силою артилерії. Ця демонстрація розгадана і легко одбита.
Кінні полки зведені в дивізію з долученням дивізійної кінноти, разом- 2 500 шабель з кінною артилерією Алмазова кинуто на Стрий. К-р дивізії ген. — хор. Омелянович-Павленко молодший. Іван, б. кінногарматчик, особисто одважний, в бою добрий, звали його — Борсук.
Спіткання кінних значних сил було для нас удачне, Стрий і Миколаїв здобуто, усталено зв'язок з ген. Івашкевичем. Його кіннота вийшла тепер на ліве крило Будьонного.
Перед цим одержано повне обмундирування, обув, регулярно приходили харчі з американськими пачками на 5 чоловік, по 5 кг ваги. Було там все, чого полк потребував. Галети, цукор, чай, добрий маргарин, консерви, шоколад, цигарки. До того доходило свіже м'ясо, крупа, борошно або хліб, сіль і всі кухонні додатки.
Поповнено амуніцію. В Станіславові можна було багато дечого купить, а купці, переважно жиди, брали навіть совітські гроші, а було їх ще Зимового походу немало в моїй сотні. Тут придбав собі гарне убрання, чоботи, шапку, білизну та туалетні речі. Вся сотня перешила на міру одержане обмундирування, презентувалась добре, поповнилась, становлячи добрі кадри для куреня. Налічувала 80 багнетів, 20 шабель, 2 кулемети Кольта, 4 "льюїси", 5 возів, 1 бричку, санітарний пункт. Разом — 140 козаків і підстаршин при 8-ми старшинах.