Вечором, як щодень, грали ми, т. є. Євтушенко, Губенко, Шмигаль і я, в преферанс. Карта йшла, тільки якось почала показуватися дивно, то дві одинакові дами, то два тузи, піки чи бубни…
Прийшла сестра Неллі, почала мірить та записувать температуру. Змірила мені, глянула, струснула, ще раз змірила. Забрала карти, положила в ліжко, другим тоже казала положиться і побігла до діжурного хірурга. Той скоро прийшов з сестрою, послухав серце, пульс, справдив температуру. "Рано — на стіл!" Неллі знову вернулась, зробила укол і сама з годину сиділа рядом. Температура була висока — 40,6°.
Рано понесли на носилках, поклали на стіл, рот і ніс — прикритий марлею, старша сестра щось там капає, а я на голос лічу ~ один, дві, три, чотири… щодалі смердить гірше, забиває дух. Зауважив краєм ока сильно напухле плече, червоне, блискуче, почорнілу рану. Залічивши дванадцять, запав в непам'ять.
Розумів і відчував, коли розрізалось тіло, як в рану щось влазилось.
Прокинувсь з небуття, коли кінчалась перев'язка. В роті стояв тяжкий душащий дух ефіру. Рядом стояв хірург. В плечі не боліло, тільки тіло все ослабло, хотілось спать і дихать чистим повітрям. Не хотілось їсти. Заснув міцно і спав довго, годин 12–14. Ще чувся той неприємний задух ефіру.
Апетиту не мав, тільки хотілось пить та температура держалась в рамках 38,5-39°.
Знову понесли по обіді на операційний стіл. Було тепер кілька лікарів. Оглядали рану, щось тихо радились. Зроблено свіжу перев'язку, чимось ранення присипано, промито.
Казав Мельник, як розрізано рану, то вийшло дуже багато гною та якимись кусками.
Неллі прийшла, як завше, з термометром, якась смутна, коли міряла температуру, капнули з очей сльози:
"Raną kapitana jutro znowu będą operować!.."
М'яка вдача у дівчини, як на хірургічний відділ. Сестра дійсно милосердна для терплячих болі.
Знову температура 39°. Лежу на столі, ті самі лікарі, що вчора, і новий — невеликий, очі темні, енергійні рухи. Сестра з бутилочкою ефіру, хірургічні приладдя. Обережно натискується рана. Знову тиха розмова — нарада і виразний голос нового лікаря, капітана Станіслава Гіляровича:
" Jeszcze spróbuję, serce і płuca zdrowe. Przygotować wtrysk!"
Під маскою лічу знову до 12-ти. Хірургічний ніж ріже тіло, а видається, як хтось роздирає полотно. Робиться щось нове в розумінні того, що тепер діється з моїм тілом. Видається, що операція — якесь дрібне непорозуміння на тлі чогось великого — нового зрозуміння правди про початок всіх початків. Одночасно переживаю таке найвище щастя і радість, що коли опритомнів на столі, глянув на оточення, крикнув: "Ми не так живем!" Ще переживав.
Велику таємницю життя, заховану в формулі кількох слів, котрих ніяк не міг пригадать.
Д-р Гілярович переливав в жили порядну порцію чогось, ціла рука оніміла, пальці втратили рух і чуття.
Потім руку положено на металеву, зігнуту в лікті шину, виложену ватою, окручено бинтами, дальше окручено бинтами до пояса товсто груди і живіт, в кінці загіпсовано.
На ліжко положено на спину, так що унерухомлена рука була піднесена вгору, зігнутою в лікті.
Трохи пізніше довідався, що консиліум було наставлено на усунення руки одночасно з костями плечового суставу.
Будучи без перев'язки в Волочиську 9 днів, рана сильно загноїлась, виступили ознаки гангрени, що разом з великою втратою крові загрожувало смертю Один тільки доктор Гілярович був іншої думки. Він зробив операцію, особисто по кілька разів приходив, справджав серце, пульс, оглядав рану, над которою не було гіпсу. В широку тепер рану, з обох боків прорізану на 10 см, вставлено чотири резинових трубки, якими стікав гній. Щодень ці трубки і рана промивались водою з якимись додатками, а справляло це полегшення і приємність.
Досвідчений Гілярович був думки, що куля була "дум-дум" або надпиляна. Попавши в сустав, потрощила кості та порвала артерію.
Рисунок показує знищення кісток, які в м'язах порвали волокно, а там почалось запалення, гниття та замирання тканини. Операція усунула змертвілі частки тіла, куски кісток, припинила розвиток процесу за мирання тканини в дальшім розмірі.
Од природного стану здоров'я та прибутку витворення крові залежало дальніше лічення. По недовгім часі заклопотане лице доктора Г-ча повеселіло: "Doskonale! Granulacja!" Температура спадала. Спадала вага, опанувала повна безсилість, рука мертва… Зате апетит появився і щодень наростав. Гілярович приписав додатково шніцель, часом сестри од себе — яблуко, яйце, все було мало. Купить щось не було за що.