І тільки в Британії та Америці учасники шоу «Великий Брат» не зайнялися сексом на камеру (думаю, що причини тут різні: ми соціально скуті, а американці — ханжі). От в Голландії довелося заборонити учасникам займатися сексом без упину, бо глядачам вже ці гоцання нон-стоп почали набридати. У Британії медіа шаленіли від новини, що учасники поцілувалися! Коли у третій серій пара нарешті зайшла далі, то сховалася під покривалом, щоб ніхто не бачив, чим вони там займаються. Навіть коли продюсери нашого «Великого Брата» у відчайдушній спробі хоч трохи приперчити шоу дозволили парам усамітнюватися подалі від допитливих поглядів (але все-таки в полі зору прихованих камер) у спеціальних «любовних гніздечках», ніхто з наших «відморожених» учасників не спокусився. Гніздечка вони пристосували під «приватні» кабіни для пліткувань. 2003 року таблоїд запропонував 50 000 фунтів стерлінгів (сума рівна грошовій винагороді, яку отримує переможець «Великого Брата»), щоб заохотити учасників до сексу, та й це не допомогло.
Деінде під час шоу постійно сваряться, скандалять і б’ються, ламають стільці і кидаються посудом. А в британському «Великому Браті» навіть підвищують голос зрідка. Почути в’їдливий коментар — то вже подія, яку ще довго обговорюватимуть і обсмоктуватимуть як самі учасники, так і численні фанати шоу. Розмовляють наші учасники часто грубо, але не через бурхливі емоції, а тому, що мають убогий словниковий запас. Поводяться учасники шоу напрочуд стримано і ввічливо. Вони рідко висловлюють обурення прямо, а роблять це на англійський лад — постійно скаржаться і обговорюють бідолаху поза спиною.
Хоч насправді «Великий Брат» — це, по суті, змагання, учасники люто засуджують навіть найменший натяк на змагальницький настрій. Найбільший гріх, переступ через найголовніше правило чесної гри — це шахраювання. Навіть просто зізнатися, що у вас є стратегія, що ви граєте «задля перемоги» — табу. Якщо з’ясовується, що хтось із учасників має такий грішок, якщо когось підловлюють на вихвалянні у хитромудрій стратегії гри, то він чи вона миттю стають ізгоями і швиденько вилітають із гри. А були б мудрі, то й далі би прикидалися, що прийшли сюди «заради розваги», як і всі решта, і мали би шанс на перемогу. Лукавство рулить.
Стриманість, скутість, сором’язливість, непрямолінійність, лукавство, вичавлена через силу ввічливість — усе це в дусі англійців і, як ви можете мені закинути, не дуже дивує. Та задумайтеся на хвильку, хто бере участь у шоу «Великий Брат»? Люди, які подаються на шоу і проходять кастинг дуже хочуть виставлятися на показ публіці — двадцять чотири години на день, дев’ять тижнів, з повною відсутністю приватності — навіть у туалеті і душі — не кажучи вже про виконання ідіотських та принизливих завдань.
Це не просто собі звичайні люди, вони — щонайвідвертіші ексгібіціоністи на всю Англію! Найбезсоромніші, найнахабніші, найбільш спраглі уваги, найменш скуті особи, яких вам тільки пощастить надибати. Все ж поведінка на шоу перебуває здебільшого у полі типової англійської стриманості, скутості, неоковирності та незґрабності. Вони порушують правила, тільки коли понапиваються, власне, вони напиваються, щоб узаконити порушення правил[60], але навіть тоді є межі, яких нізащо не переступлять.
Мені шоу «Великий Брат» бачиться як успішна проба на тривкість «правил англійськості». Якщо вже ярі ексгібіціоністи з «Великого Брата» коряться правилам англійськості, то як же глибоко вони в’їлися у свідомість пересічного англійця!
Правила читання
Любов англійців до слів в тій чи іншій формі посідає почесне місце в більшості переліків «визначальних національних рис», які мені довелося перечитати у процесі роботи над цим дослідженням. Колосальна кількість тих переліків тільки зайвий раз доводить, що у відповідь на хитке становище ідентичності ми складаємо списки — так би мовити, закидаємо проблему словами. Започаткував тренд спискоскладання Джордж Орвел, і тепер всі, кому не ліньки, пишуть списки!
60
Детальніше про ставлення англійців до алкоголю та «алкогольний етикет» читайте у цьому ж розділі, трохи далі.