Выбрать главу

Єдина суттєва зміна, яка недавно впала мені в око, — це різноманіття субкультур. Тенденція у зростанні трайбалізму пояснюється, мабуть, реакцією на «глобалізацію», яка охопила масову культуру. Колись молоді англійці, які хотіли самовиразитись і заодно подратувати батьків, мали на вибір одну-дві, ну максимум три, молодіжні контркультури. Зараз цих племінних молодіжних груп є добрий десяток — і кожна ще й має свої розгалуження і дочірні підгрупи. Починаючи з 1950-х, мода молодіжних субкультур тісно пов’язана з музичними напрямами, що, за рідкісними винятками, походять від афроамериканської музики, яку перейняла та переосмислила біла молодь. Тенденція більш-менш актуальна й зараз: кожен музичний напрям — герідж — «Garage» (вимовляємо в риму з «marriage», а не з «barrage»), R&B, хіп-хоп, драм-енд-бас, техно, транс і хаус — має відповідний дрес-код. Так, прихильники техно, хаус і транс одягаються у стилі смарт-кежуал, а решта — у стилі «гангста», з показним гламуром, любов’ю до модних брендів та блискучими прикрасами (в стилі «блінг»).

Стильові відмінності тут майже відсутні, а як і є, то невтаємниченим їх не побачити — так само й музика з незвички звучить на один лад. Самі ж неформали, однак, не лише бачать і чують різницю між, скажімо, хаусом, техно і трансом, вони ще й розрізняють підкатегорії та субжанри, наприклад, Acid House, Deep House, Tech House, Progressive House, Hi-NRG, Nu-NRG, Old Skool, Goa Trance, Psy Trance, Hardcore, Happy Hardcore та ін.[67] Ось хоча б музичний стиль Hard House та Hi-NRG — вони напрочуд популярні серед геїв, а стиль одягу вирізняється барвистістю, він підкреслює фігуру і його легко відрізняють від демонстративного гламуру, який притаманний хіп-хоперам. Ви можете сміливо обговорювати різноманітні стильові субжанри — ваша метамова залишатиметься незрозумілою для аутсайдерів. Можна навіть читати зашифровані огляди у нішевих журналах:

«Слем валить закислений мікс тех-хаусу. Анкл — це вже закрученіша версія на бітах».

«Різноманітний мікс, який однаково підійде і для людей на танцполі, і для пуристів?».

«Для кислотного хаусу Месів Павер надихнулись швидким 290-бітним ламаним ритмом Mr. Spring»[68].

Правило колективної диференціації

Отже, ви в контрах з масовою культурою і впевнено заявили про свою нонконформістську індивідуальність, але так обережно — в затишній безпеці структурованої, врегульованої правилами неформальної групи, у межах якої панують схожі смаки, цінності, жаргон, чіткі кордони і поведінкові коди. Тут немає жодних ризиків помилитися чи зганьбитися у виборі одягу, адже, на відміну від мейнстрімної культури, де правила розмиті, у неформалів з одягом все чітко і ясно. Тож зовсім не дивно, що молоді англійці обирають таку спокійну гавань бунтарства.

Дрес-код для субкультур — це справжній «код для своїх». Слово «код» ми тут розуміємо у двох значеннях — правила і шифр. Правила одягу у племінних групах, так само, як і музичні огляди, наведені вище, зашифровані спеціальною мовою, кодом для втаємничених, який не так просто зрозуміти «чужим». До того ж зашифрований дрес-код надзвичайно строгий — якби такі чітко прописані правила були в школі чи вдома, то без бунту не обійшлося б. Відхилення від приписаної уніформи не вітаються — це добре відомо всім, хто хоча б раз приперся до популярного нічного клубу в невідповідному одязі. Суть навіть не в тому, що ви одягаєте, а як ви це робите. Якщо вовняні шапки заведено натягувати по самі брови, то шапку носити треба тільки так і ніяк інакше. І нічого страшного, що так ви схожі на шестилітку, яку одягала мама-квочка. Якщо худі заведено защібати під саме горло, а капюшон насунути на чоло, що вас, знову-таки, робить навдивовижу вразливим і дитячим, то тільки так треба носити худі. Якщо ви гот, то треба носити все чорне, робити білосніжний макіяж, очі підводити чорним, а губи — темною помадою. І ще волосся обов’язково має бути довге! Без довгого волосся, хай навіть все решта — вбрання і макіяж, відповідатиме загробній стилістиці, ви будете виглядати як «личинка» гота, а не справжній гот. Відрощуйте хутенько, купуйте перуку чи нарощуйте, але волосся має бути довге і край!

Не подумайте, що в межах субкультурної групи немає різноманітності чи простору для маневру із самовираженням. Я лише хочу сказати, що варіації на тему мають дуже конкретні межі: можна роздивитися навколо і обрати своє, але тільки з обмеженого матеріалу. Якщо ви гот, то це має бути зрозуміло з півпогляду; якщо ви гранджер, то має бути видно одразу, — інакше немає змісту бути членом субкультури. Серед неформалів є ортодокси, а є помірковані члени общини. Пол Годкінсон у блискучому дослідженні про культуру готів цитує розмову з готом: на питання: «Що таке бути готом?» — гот відповів так: «Це означає мати повну свободу в одязі і самовиражатися так, як цього хочеш». На що Годкінсон зауважив, що «іноді відповіді неформалів на прямі питання спонукають до двозначних висновків». Якщо розшифрувати, то Годкінсон дуже ввічливо сказав: «Та що ж ви не кажете!».

вернуться

67

Майже вся ця інформація безнадійно застаріє на момент, коли ви її читатимете. Дещо вже «вчорашній день» або «охололо», якщо послуговуватися сучасним жаргоном (по цих виразах видно, як швидко летить час і змінюється музична мода).

вернуться

68

Цитати з журналів «Muzik» та «MixMag». Сучасні тренди диктують неформальним музкультурам якусь незрозумілу любов до літери «k», яку вони пхають де можна і не можна, і до неправильного написання слів: «Kamaflage», «Nukleuz», «old-skool», «Muzik» і т. д. «Old-Skool» — це все, що старше 1993 / 1994, зазвичай це музика в стилі «хаус». Люди на танцполі («floors») — це люди, які люблять танцювати. Пуристи («purist swots») — це ті, хто замість того, щоб танцювати під музику, накопичують просто енциклопедичні знання про неї. Тими знаннями вони діляться за кожної нагоди. «Bpm» — це біти за хвилину. Все решта — загадка.