Звісно, існувало багато теорій змови. Складну міжнародну інституцію з розгалуженою мережею важко демонтувати за короткий час, тому раптовий розпуск та зникнення лицарів-тамплієрів породили всілякі плітки про негідників-хрестоносців та їхню підпільну діяльність. Було чимало охочих шукати сліди казкового багатства тамплієрів. А той факт, що не знайшли і сліду було тих статків, лише додав інтриги.
Гроші . Це був один із перших уроків, засвоєних істориками: слідкуй за грошима. І я знову зосередилася на своїх пошуках.
На третій полиці солідних обрисів гросбух стирчав між «Оптикою» Аль-Хазена та героїчних французьких поем. На спинці книги виднілася грецька літера α. Подумавши, що то, мабуть, якась позначка, я передивилася книги на полиці й знайшла другу бухгалтерську книгу. На ній теж була маленька грецька літера — β. Згодом я видивилася на полицях і γ, і δ, й ε. Я не сумнівалася, що коли пошукаю ретельніше, то виявлю й решту.
Почуваючись, як Еліот Несс, який запроторив Аль-Капоне до в’язниці з допомогою бухгалтерських книг мафіозі, я підняла руку. Мені не хотілося марнувати час на те, щоб знову видиратися на стіл і витягувати книги з полиці. І перша бухгалтерська книга сама вислизнула з полиці й упала мені в руку.
Записи в ній датувалися 1117 роком, і зроблені вони були різними руками. Імена та цифри танцювали зі сторінки на сторінку. Моїм пальцям вистачало роботи: вони всотували з цих рядків всю інформацію, яку тільки можна було. З пергаменту по черзі виринули кілька облич — Метью, якийсь чорнявий чоловік із гачкуватим носом, якийсь чоловік із яскраво-рудим волоссям, схожим на відполіровану мідь, і ще один — із серйозним обличчям та добрими карими очима.
Мої пальці завмерли на даті внесення грошей 1149 року. «Елеонора Реґіна, 40 000 марок». То була запаморочлива сума — більше половини тодішнього річного доходу англійського королівства. Чому ж королева Англії пожертвувала так багато військовому ордену, на чолі якого стояли вампіри? Але Середньовіччя було надто далеко за межами моєї професійної компетентності, щоб я могла відповісти на це запитання, чи варто добре знати людей, що займалися цими грошовими переказами. Я згорнула фоліант і перейшла до етажерок із книгами шістнадцятого та сімнадцятого сторіч.
Серед них я віднайшла ще один — із грецькою λ — і аж витріщилася від здивування, коли його розгорнула.
Виходячи з відомостей, що містилися в цьому гросбуху, лицарі Лазаря фінансували — хоча в це й важко було повірити — низку військових конфліктів, постачання товарів, надання послуг, дипломатичні заходи, включно з виплатою посагу Марії Тюдор, коли вона одружилася з іспанським королем Філіпом, закупівлю гармат для битви при Лепанто[8], підкуп французів, щоб залучити їх до Тридентського собору[9], а також фінансування більшості бойових дій лютеранської Шмалькальденського союзу[10]. Вочевидь, братство не могло допустити, щоб політика чи релігія заважали їхнім інвестиційним проектам. Впродовж одного року вони підкріпили своїми коштами повернення Марії Стюарт на шотландський трон і сплатили чималенькі борги Єлизавети Першої Антверпенській бурсі (так тоді називалися фінансові біржі).
Я пройшлася вздовж полиць, видивляючись, чи немає там іще книжок, позначених грецькими літерами. На полицях із книжками дев’ятнадцятого сторіччя я виявила одну книгу з грецькою виделкоподібною літерою ψ на вицвілому шкіряному корінці. Там містився детальний бухгалтерський звіт про витрати величезних сум грошей, включно з продажем маєтності, від якого у мене аж у голові запаморочилося: як можна потайки скупити більшість фабрик у Манчестері? Вкупі з гучними прізвищами людей із королівської родини, аристократичних кіл, президентів та уславлених генералів Громадянської війни в Сполучених Штатах. Там були і менші виплати — стипендії, регулярні витрати на придбання одягу, книжок, а також посаги, погашені рахунки зі шпиталів та виплати простроченої оренди. Поруч із невідомими прізвищами стояла абревіатура «MLB» та «FLMB».
Моя латина була небездоганною, але я ладна була закладатися, що ці скорочення означали «лицарі Лазаря з Вифанії» — «militia Lazari a Bethania» — або ж «filia militia» чи «filius militia», тобто дочки та сини лицарів. І якщо орден здійснював виплати з фондів навіть у дев’ятнадцятому сторіччі, то, скоріш за все, він робив це і тепер. Деінде у світі той чи інший аркуш паперу — операції з нерухомістю, юридичний договір — мав відбиток великої печатки ордену на густому чорному воску.
І ставив цей відбиток Метью.
Через кілька годин я повернулася до середньовічного відділу бібліотеки Метью і розгорнула останню бухгалтерську книгу. Вона охоплювала період із кінця тринадцятого сторіччя до першої половини чотирнадцятого. Запаморочливих сум я не очікувала побачити, але приблизно 1310 року суми різко зросли і потік грошей полився, як щедра злива. Декотрі з імен супроводжувала нова позначка: маленький червоний хрестик. В одному записі за 1313 рік я побачила цю позначку напроти знайомого імені — Жак де Моле, останній Великий магістр ордену лицарів Храму Господнього.
8
Вирішальна битва на морі у венеційсько-турецькій війні, що відбулася 7 жовтня 1571 року.
9
Збирався з 1545 до 1563 року в Тренті як відповідь на Реформацію. Підтвердив рішення Нікейського собору, встановив канон Святого Письма та форму служіння меси. Розпочати його роботу раніше (ще 1542 року) завадила війна з Францією.
10
Оборонний союз, укладений 27 лютого 1531 року, протестантськими князями і містами проти політики католицького імператора Священної Римської імперії Карла V.