— Невігластво — непростимий гріх, — сказав він, нервово посмикуючи шматочок червоного шовку, що вибивався із одного з численних розрізів його чорного камзола.
— А невірність й віроломство — також, — обірвав його Волтер. — Продовжуй, Метью.
— Може, Діану й не навчили бути відьмою, але вона — далеко не невіглас. Вона — теж науковець, — гордо заявив Метью. — І предметом її пристрасті є алхімія.
— Дами-алхіміки — це все одно, що кухонні філософи, — пирхнув Кіт, — бо вони більше цікавляться покращенням кольору власних облич, аніж розумінням таємниць природи.
— Я вивчаю алхімію в бібліотеках, а не на кухні, — відрізала я, забувши при цьому надати своєму голосу належної модуляції та акценту. Кіт здивовано витріщився на мене. — А потім навчаю цьому предмету студентів університету.
— Невже жінкам дозволено викладати в університетах? — отетеріло й водночас зацікавлено вигукнув спитав Джордж.
— І не лише викладати в університетах, а й навчатися в них, — пробурмотів Метью, потерши кінчик свого носа. — Діана навчалася в Оксфорді.
— Мабуть, це значно покращило відвідуваність лекцій, — сухо зазначив Волтер. Якби жінок пускали до Оріельського коледжу, то і я б залишився надовше, щоб отримати ще один диплом. А чи не зазнають жінки-науковці нападів у цій майбутній колонії десь на північ від Роаноука? — Виходячи з того, що встиг розповісти Метью, це було цілком резонне запитання.
— Зазнають, але не всі. Річ у тому, що Діана знайшла в університетській бібліотеці книгу, яка вважалася втраченою. — Члени групи «Школа ночі» аж роти пороззявляли й подалися вперед. Представників цієї групи втрачені книги цікавили набагато більше, ніж неосвічені відьми та жінки-науковці. — У тій книзі містяться секретні відомості про світ і створіння, що його населяють.
— Книга Таємниць, що начебто розповідає про наше створення і світобудову? — здивовано запитав Кіт. — Раніше ти не цікавився такими байками, Метью. Більше того — ти відкидав їх, як забобони.
— А тепер я в них вірю, Кіте. Бо відкриття Діани привело небезпечних ворогів прямісінько до її порога.
— І з нею був ти. Тож ті вороги просто відсунули засув і увійшли до помешкання. — Волтер похитав головою.
— А чому кохання Метью до Діани призвело до таких важких наслідків? — поцікавився Джордж, намацавши чорну шовкову мотузочку, якою його окуляри були прив’язані до застібки в камзолі. Його камзол, згідно з тодішньою модою, мав набиті об’ємні груди, які шурхотіли й ворушилися, наче мішок з вівсом, від кожного його руху. Джордж підніс до очей окуляри в круглій оправі й став пильно придивлятися до мене, наче я була цікавим об’єктом дослідження.
— А тому, що відьмам та верам заборонено одружуватися, — пояснив скоромовкою Кіт. Я ще ніколи не чула слова «вер» з його свистячим «в» на початку та гортанним «р» наприкінці.
— І демонам та верам також заборонено, — мовив Волтер, застережливо поклавши руку на плече Кіта.
— Та невже? — Джордж здивовано закліпав очима спочатку на мене, а потім на Метью. — А хто заборонив такі шлюби — королева?
— Це давня угода між істотами, яку ніхто не має права порушувати, — переляканим голосом пояснив Том. — Тих, хто насмілюється це зробити, Конгрегація притягує до відповідальності й карає.
Тільки такі старі вампіри, як Метью, пам’ятали часи ще до того, як вищезгадана угода визначила, як істоти мають поводитися одне з одним та людьми, що нас оточували. Найважливіше правило проголошувало: «Жодного братання між протилежними видами», і Конгрегація ревно впроваджувала його дотримання, щоб ніхто не виходив за встановлені межі. Наші таланти — творче начало, силу, надприродні здібності — неможливо було не помітити в змішаних групах. Сила відьми немов вивільняла й висвітлювала творчу енергію сусідніх демонів, а геній демонів, у свою чергу, робив помітнішою вражаючу красу вампірів. Що ж до наших стосунків із людьми, то ми мали сидіти тишком-нишком, не висовуватися й триматися подалі від політики та релігії.
Ще сьогодні вранці Метью наполегливо доводив мені, що у шістнадцятому сторіччі перед Конгрегацією стояли проблеми значно численніші та серйозніші — релігійна війна, спалення єретиків та народний страх перед дивовижним та химерним, підживлюваний нововинайденою технологією книгодрукування — щоб її члени переймалися таким тривіальним та дріб’язковим питанням, як відьма та вампір, які покохали один одного. Зважаючи на ті приголомшуючі та небезпечні події, що сталися відтоді, як я познайомилася з Метью наприкінці вересня, мені було важко в це повірити.