Виготовлення Стусом у 1970 р. саморобної нелегальної збірки «Зимові дерева», вміщення в ній написаних в 1963–1970 роках антирадянських, наклепницьких віршів: «Не можу я без посмішки Івана…», «Звіром вити, горілку пити…», «Отак живу як мавпа…», «Даждь нам…», «Розмова», «Балахут і мистецтвознавці…», «Який це час?», «Йдуть три циганки…», «У Мар’їнці стоять кукурудзи…», передрукування цієї збірки на друкарській машинці і розповсюдження її серед своїх знайомих, зокрема передача двох примірників збірки Селезненку Л., по одному примірнику Дзюбі Івану, Світличному Івану, Калинець Ірині, поширення цієї збірки за кордоном, стверджується показами підсудного Стуса про те, що він є автором віршів, які вміщені у збірці «Зимові дерева», що цю збірку зробив, розмножив він і він же передав примірники збірки Селезненкові, Дзюбі, Світличному, Калинець, але для розповсюдження її за кордоном нікому не передавав та не знає, як ця збірка потрапила за кордон і була там надрукована; показами свідка Селезненка про те, що одержав від Стуса два примірники збірки, один з яких передав громадянці Чехословаччини Коцуровій Ганні, показами на суді свідків Світличного та Дзюби про те, що вони одержали від Стуса по одному примірнику саморобної збірки «Зимові дерева», показами на попередньому слідстві Калинець І. О. про те, що в січні І972 р. вона одержала від Стуса саморобну збірку його віршів «Зимові дерева», і ствердженням цього акту на суді підсудним Стусом; вилученням у Селезненка і Дзюби по одному примірнику збірки «Зимові дерева» (т. 4, а. с. 129, т. 5, а. с. 8–4); показами заарештованої органами МВС ЧССР Коцурової Ганни (т. 3, а. с. 178–179, 190–191, 201) та речовими доказами — збіркою «Зимові дерева», виданою за кордоном (додаток № 1 до справи).
Про те, що вірш зі збірки «Зимові дерева» «Не можу я без посмішки Івана…» окремо друкувався за кордоном в антирадянському націоналістичному журналі «Сучасність» № 12 за 1971 рік, стверджується протоколом огляду виданої за кордоном літератури, в якій вміщено цей вірш Стуса (т. 3, а. с. 2, 26–27).
Зберігання Стусом 2 примірників вірша «У Мар’їнці стоять кукурудзи…» стверджується речовими доказами — двома загальними зошитами, в яких вміщено рукописний текст цього вірша (додаток до справи № 1), показами Стуса про те, що автором цього вірша є він, протоколом обшуку і огляду рукописів (т. 1 а. с. 19, 48–49), висновком криміналістичної експертизи про те, що обидва примірники даного вірша виконані рукою Стуса (т. 2, а. с. 196).
Виготовлення Стусом саморобної збірки віршів під назвою «Веселий цвинтар», куди ввійшли антирадянські вірші «Ось вам сонце…», «Колеса глухо стукотять…», «Рятуючись од сумнівів…», «Марко Безсмертний…», «Їх було двоє…», «Напередодні свята…», «Сьогодні свято…», «В період розгонутого…», розмноження цієї збірки на друкарській машинці, передача по одному примірнику цієї збірки Шабатурі Стефанії і Світличному Івану, стверджується показами підсудного Стуса про те, що він є автором згаданої збірки віршів, показами свідків Шабатури та Світличного про те, що вони одержали від Стуса по одному примірнику цієї збірки, висновком криміналістичної експертизи про те, що збірка «Веселий цвинтар» надрукована на машинці, яка належить Стусу (т. 2, а. с. 226).
Читання Стусом Селезненкові та Калиниченкові вірша «Колеса глухо стукотять…» і надання Стусом цього вірша Калиниченкові для переписання в двох примірниках, один з яких одержав Селезненко, стверджується показами свідків Калиниченко та Селезненко, які ствердили цей факт, протоколом обшуку у Селезненка, під час якого було вилучено і примірник вірша Стуса (т. 4, а. с. 128).
Зберігання Стусом у себе на квартирі одного примірника збірки «Веселий цвинтар» та окремо віршів «Колеса глухо стукотять…» і «Марко Безсмертний…», стверджується фактом вилучення цієї збірки і віршів у квартирі Стуса 12 січня 1972 р. (т. 1 а. с. 19, 25, 26), протоколами огляду названих документів (т. 1 а. с. 47–48, 83, 88–89), висновками криміналістичних експертиз про те, що збірка «Веселий цвинтар» і два машинописних тексти вірша «Марко Безсмертний» надруковані на машинці Стуса, а «Колеса глухо стукотять…» написані рукою Стуса (т. 2, а. с. 196, 226).