Написання Стусом в 1970–1971 році наклепницького документа під назвою «Феномен доби», розповсюдження його шляхом ознайомлення з документом Франко Зиновії, Світличного І., Селезненка Л., Тельнюка С. стверджується показами Стуса про те, що він є автором цієї статті і давав її для ознайомлення Тельнюку С. В., показами свідків Франко З. Т., Тельнюка С. В., Світличного І. О. та Селезненка Л. В. про те, що Стус давав їм названого документа для ознайомлення; двома листами Тельнюка до Стуса з приводу написання названої статті, які вилучені у Стуса (додаток до справи № 4 а. с. 1—15); матеріалами обшуків, з яких видно, що у Сверстюка та Світличного вилучено по одному примірнику статті «Феномен доби» (т. 4, а. с. 166 т. 5 а. с. 69).
Факт передачі одного примірника «Феномен доби» Калинець Ірині стверджується показами на попередньому слідстві Калинець Ірини про те, що Стус, перебуваючи в січні 1972 р. у Львові, дав їй один примірник статті «Феномен доби», ствердженням цього факту Стусом на суді.
Зберігання чернеток «Феномен доби» і машинописного тексту до 12 січня 1972 року стверджується визнанням Стусом цього факту та протоколом обшуку і огляду документів, вилучених у Стуса (том 1, а. с. 20–21, 58–59).
Написання Стусом антирадянської статті «Зникоме розцвітання», передача її для ознайомлення Селезненку Л. В. стверджується показами Стуса про те, що він є автором названого документу, показами свідка Селезненка про те, що він одержав від Стуса статтю «Зникоме розцвітання», протоколом обшуку (т. 4, а. с. 136), з якого видно, що ця стаття вилучена у Селезненка.
Написання Стусом 2 листопада 1971 року листа до ЦК КП України та Спілки письменників України, що починається словами «За статистичними підрахунками», ознайомлення з цим листом Дзюби Івана та Сверстюка Євгена, передача одного примірника цього листа Світличному, стверджується показами підсудного Стуса про те, що він є автором згаданого листа, з чернеткою якого знайомив Дзюбу, а також про те, що листа надрукував на своїй машинці; показами свідка Дзюби про те, що Стус давав йому для ознайомлення чернетку вищезгаданого листа, в якій він — Дзюба, своєю рукою зробив виправлення і чернетку повернув Стусу; показами свідка Світличного про те, що машинописний текст названого листа він одержав від Стуса; речовими доказами — вилученими у Стуса рукописом і частиною машинописного тексту згаданого листа та друкарською машинкою «Еріка» № 4525453; висновками криміналістичної експертизи про те, що рукописний текст названого листа написаний Стусом, виправлення та дописки на цьому тексті зроблені Дзюбою і Сверстюком; що машинописний текст, вилучений у Світличного, надрукований на машинці «Еріка» № 4525453.
Передача цього листа для ознайомлення Селезненку Л. В., зберігання його Світличною Надією, Дзюбою і Плющем стверджується показами свідка Селезненка про те, що Стус давав йому читати цього листа, протоколами обшуків у Світличної Н., Дзюби і Плюща, з яких видно, що текст згаданого листа вилучено у цих осіб (т. 4, а. с. 164, 168, 211).
Зберігання тексту цього листа Стусом до 12 січня 1972 р, а також того, що цей антирадянський документ потрапив за кордон, про що 14 березня 1972 року зроблено повідомлення антирадянською радіостанцією «Свобода», на суді стверджено показами Стуса про те, що він є автором і виконавцем рукописного тексту цього документу, протоколом обшуку у Стуса (том 1, а.с. 18, 38), висновком криміналістичної експертизи про те, що згаданий рукопис виконано Стусом (том 2, а. с. 196), повідомленням Українського комітету по радіомовленню про те, що текст листа В. Стуса 14 березня 1972 р. передавався ворожою радіостанцією «Свобода» (т. 3, а. с. 112).
Згода Стуса, дана Чорноволу в грудні 1971 року прийняти участь в так званому «Громадському комітеті захисту Ніни Строкатової», стверджується показами підсудного Стуса про те, що він мав розмову з Чорноволом про створення «комітету», показами свідка Калинець, допитаної на попередньому слідстві про те, що вона дала Стусу примірник заяви «комітету на захист Н. Строкатової, щоб він підписав заяву і надіслав її до офіційних установ (т. 2, а. с. 26, т. ІІІ а. с. 225–226, 230); матеріалами обшуку у Плахотнюка, під час якого була відучена ця заява «комітету» (т. 3, а. с. 207, 203, 209–213).
Одержання та зберігання Стусом двох примірників антирадянського твору Дзюби І. «Інтернаціоналізм чи русифікація?» стверджується показами підсудного Стуса про одержання ним від когось із знайомих двох примірників названого твору; протоколом обшуку і огляду цих документів та речовими доказами — двома примірниками названого документа (т. І, а. с. 268–269, 317, 20–21, 52, 61, додаток № 2, № 3 до справи).