Свідок Калинець Ірина на попередньому слідстві ствердила, що, перебуваючи у Львові в січні 1972 р., Стус передав їй один примірник статті «Феномен доби».
Всі ці обставини визнані засудженим Стусом як на попередньому слідстві, так і в судовому засіданні.
Показаннями свідка Селезненка і фактом вилучення у нього написаної Стусом статті антирадянського змісту «Зникоме розцвітання» стверджено, що автором цієї статті був засуджений Стус і що він займався розповсюдженням такої (IV, а. с. 136).
Вина Стуса в написанні 21.ХІ.1971 р. листа антирадянського змісту до ЦК КПУ і Спілки письменників України, що починається словами: «За статистичними підрахунками» і розповсюдження його стверджується такими доказами.
Сам Стус не заперечує того, що вказаного листа склав він і з чернеткою цього листа ознайомив Дзюбу І., показаннями свідка Дзюби, що він дійсно одержав від Стуса цей документ, своєю рукою зробив там деякі виправлення і чернетку листа повернув Стусу; висновками криміналістичної експертизи про те, що рукописний текст листа виконано Стусом, а виправлення і дописки зроблені рукою Дзюби і Свєрстюка;. показаннями свідка Селезненка Л., що Стус дав йому читати цього листа, а також протоколами обшуків у Світличної Н., Дзюби І. і Плюща, у яких було вилучено текст вказаного листа.
Повідомленням Українського комітету по радіомовленню стверджено, що текст листа, що починається словами: «За статистичними даними» 14 березня 1972 р. передавався ворожою радіостанцією «Свобода» (т. 8, а. с. 112).
Згода Стуса на участь в так званому «Громадському комітеті захисту Ніни Строкатової» стверджена показаннями засудженого про те, що він мав розмову з Чорноволом про створення «комітету», показаннями свідка Калинець про те, що вона дала засудженому примірник заяви «Комітету на захист Ніни Строкатової», щоб він підписав і надіслав її до офіційних установ; фактом вилучення заяви «Комітету» у Плахотнюка (а. с. 207–215, т. 3., а. с. 26, т. 2, а. с. 223–226, 230, т. 8).
Одержання і зберігання засудженим двох примірників антирадянського твору Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» стверджено показаннями Стуса, що він одержав у когось із знайомих цей твір, а також протоколом вилучення у засудженого двох примірників названого документа (т. І, а. с. 263, 269, 317, 20, 21 додаток до справи № 2 і 3).
Придбання і зберігання Стусом антирадянської збірки віршів М. Холодного «Крик з могили» і новели Васили Захарченка «Дзвінок» стверджується показаннями самого засудженого про те, що він мав ці твори у себе, і протоколами обшуку і вилучення у нього цих творів (т. І, а. с. 18, 41, 61).
Висловлювання антирадянських та наклепницьких суджень на адресу засновника Радянської держави, вихвалення способу життя в капіталістичних країнах, наклеп на умови життя в Радянській країні стверджується показаннями свідків Сидорова, Мацкевича і Кислинського.
Зазначені свідки, які перебували разом з засудженим в грудні 1971 р. — січні 1972 р. в санаторії «Світанок» у м. Моршин, чули від нього, як він вихваляв бандерівське підпілля, цинічно висловлювався в адресу засновника Радянської держави, вихваляв життя в капіталістичних країнах, наводив наклеп на радянську пресу, радіомовлення і телебачення.
Ніяких даних, які б свідчили про те, що свідки обмовили засудженого, в матеріалах справи немає.
Посилання в касаційній скарзі засудженого на те, що написані ним статті і вірші антирадянського змісту не містять кінцевих думок автора, є роздумами, за які він не може нести відповідальність як за антирадянський злочин, не ґрунтується на матеріалах справи.
З долучених до справи речових доказів видно, що це вірші і статті антирадянського змісту з цілком викінченими літературно оформленими думками.
Складені у найбільш різкій формі вірші антирадянського змісту засуджений зберігав протягом багатьох років, вміщував їх у саморобні нелегальні збірки під назвою «Зимові дерева» і «Веселий цвинтар» і передавав своїм знайомим.
Не відповідає матеріалам справи покликання в касаційних скаргах і на те, що вчинені засудженим дії були без мети підриву чи послаблення Радянської влади.