Автор заміток намагається видати себе вболівальником за стан сучасної української літератури, яка начебто в «занепаді», і, зокрема, пише: «У нас немає літератури. В тому розумінні, в якому можна говорити про російську, французьку, англійську та іншу». За його словами, нібито постійно «збільшується прірва між літературою і народними інтересами». Зазначені замітки являють собою чернетки до якогось листа і за своїм змістом — ідейно-шкідливі.
32. Аркуш білого нелінованого паперу стандартного формату, на якому фіолетовим барвником виконано слідуючий запис: «Ліна Кост[енко]. Вор[обйов]. Корд[ун]. Голоб[ородько]. Калин[ець]. Рубан. Григорів. Кирич[енко]. Клочко, Сокульск[ий]. Чугай [Чубай]. Міщенко. Вас[?]. Осадч[ий]. Холодн[ий]. Череват[енко]. Дз[юба]. Сверст[юк]. Коц. Світл[ичний]. В. Мороз. І. Я. Бойчак».
33. Аркуш білого нелінованого паперу з слідами перегортання, на якому фіолетовим барвником виконано дев’ять рядків тексту, що починається зі слів: «Досить пригадати хоча б історію з С. Карим…» і закінчується словами: «…бюджет становить 80 крб».
Автор тексту виступає на захист С. Караванського, якому «загрожує ще 15 років» строку і називає його засудження «повільним вбивством». За змістом текст ідейно-шкідливий.
34. Три аркуші білого нелінованого паперу стандартного формату з рукописними текстами, виконаними кульковою ручкою з фіолетовим барвником, російською мовою. На всіх трьох аркушах тексти, в яких є багато правок, дописок, починаються зі слів: «Уважаемая редакция!» і на двох — закінчуються словами: «…Ю. В. Б., рабочий. Мой адрес: — 12 сент. 1977 г.» На третьому аркуші під текстом вказано прізвище автора та його адреса: «Ю. Бадзьо, рабочий. Киев-150, ул. Красноарм. 93/16».
В зазначених текстах автор викладає свої міркування щодо окремих статей проекта нової Конституції СРСР. Так, зокрема, він пропонує «узаконить политическую или, шире, идеологическую оппозицию в обществе», вилучити із ст. 69 положення про те, що «СССР олицетвор. государст. един. сов. народа» та інші. В цілому за своїм змістом тексти ідейно-шкідливі.
35. Три примірники заяви Василя Стуса від 3 жовтня 1979 року до «Председателя республиканского КГБ», кожен з яких виконаний російською мовою на окремому аркуші білого нелінованого паперу стандартного формату (всього три аркуші). Один примірник написаний червоним барвником, в його тексті багато правок, деякі слова закреслені. Два інші примірники — ідентичні, виготовлені з допомогою копіювального паперу.
В названій заяві Стус просить повернути йому вилучені в нього під час обшуків у 1972 і 1978 роках вірші, друкарську машинку, в той же час твердить, що його нібито постійно «опекають» і не дають начебто можливості проявити «индивидуальную инициативу в вопросе трудоустройства». В цілому за змістом текст заяви ідейно-шкідливий.
36. Аркуш білого нелінованого паперу розміром 20,5 × 26,5 см з рукописним текстом, виконаним кульковою ручкою з фіолетовим барвником, що починається зі слів: «Ізоляція І. [Івана] Д. [Дзюби] окажеться на укр. рад…» і закінчується словами: «…він закінчив самогубством».
Текст являє собою замітку про поета Григорія Тименко, якого власті нібито довели «до відчаю» і він восени 1968 року «таємно зник». За змістом документ ідейно-шкідливий.
37. Аркуш білого паперу стандартного формату з рукописним текстом, виконаним світло-синім барвником, що починається зі слів: «Минулого року я звертався…» і закінчується словами: «…Хіба на арешт. На дибу». На зворотньому боці аркуша є машинописний текст, який починається зі слів: «Такі жінки — його ідеал».
Текст являє собою чернетку частини листа, з яким автор звертається до партійних органів в зв’язку з тим, що нібито не одержав відповіді на свій попередній лист, в якому писав «з приводу масових арештів української інтелігенції». В цілому за змістом документ ідейно-шкідливий.
38. Три аркуші (один жовтий, два білих) нелінованого паперу стандартного формату з рукописними текстами, виконаними фіолетовим барвником та простим олівцем, які починаються зі слів: «Давно минув той час…», і закінчується словами: «…їм уже відмовлено в існуванні».
На всіх трьох аркушах тексти являють собою замітки відносно молодих літераторів, зокрема в них твердиться, що Спілка письменників України нібито не дає можливості розвиватись молоді, а партійні та адміністративні органи «десятиліттями консервують їх літературний доробок». За своїм змістом зазначені тексти ідейно-шкідливі.