39. Аркуш жовтого нелінованого паперу стандартного формату з рукописним текстом, виконаним кульковою ручкою з фіолетовим барвником, що починається зі слів: «Нарешті важила звичайне…» і закінчується словами «…стати виразником народних».
Текст являє собою чернетки статті про творчість П. Тичини, в яких автор намагається довести, що Тичина з часом «перестав бути виразником народу». За своїм змістом текст ідейно-невитриманий.
40. Аркуш білого нелінованого паперу стандартного формату з рукописним текстом, виконаним кульковою ручкою з червоним барвником, що починається зі слів: «Сонячні кларнети…» і закінчується словами: «…Пізніше — теперішній стандарт». В тексті перелічуються твори П. Тичини, написані ним до 1950 року.
41. Аркуш зелено-жовтого нелінованого паперу стандартного формату з рукописним текстом, виконаним фіолетовим барвником, що починається зі слів: «Володимир Ілліч Ленін якось…» і закінчується словами: «…Але цього мало». Текст являє собою чернетку літературно-критичної статті про творчість М. П. Драгоманова.
42. Аркуш білого нелінованого паперу стандартного формату з рукописним текстом, виконаним простим олівцем, що починається зі слів: «1. Що нового за сл.? 2. Порадьтеся, обдумайте…» і закінчується словами: «…Ів-Фр., Кошового, 10 Заливаха Панас».
В тексті викладені поради для поїздки «на фінал», пропонується за гідів брати осіб, які раніше були судимі за антирадянську діяльність, — Панаса Заливаху, Романа Семенюка та інших. За змістом документ ідейно-шкідливий.
43. Аркуш білого нелінованого паперу стандартного формату перегорнутий вдвоє з рукописним текстом, виконаним простим олівцем, що починається зі слів: «Календар. 13.1. вручив звинувачення…» і закінчується словами: «…то зветься санітарна рубка».
Документ являє собою витяги із архівної кримінальної справи Стуса з поміткою днів, коли проводилась та чи інша слідча дія. Викладені також уривки з «Відкритого листа» З. Франко від 2.3.1972 року, надрукованого в газеті «Радянська Україна».
44. Аркуш білого нелінованого паперу стандартного формату, перегорнутого вчетверо, з рукописним текстом, виконаним кульковою ручкою з фіолетовим барвником, що починається зі слів: «Василю! Київ, Свердлова, 10…» і закінчується словами: «…Вітання твоїм чубатим братам. З привітом Василь».
Документ являє собою листа, в якому автор просить, щоб адресат написав «Шевченкові Анатолію» свою автобіографічну довідку, і сповіщає, що йому «вдалося в «Жовтні» № 1 зламати цензурні перепони і вискочити зі статтею без псевдо».
45. Аркуш білого нелінованого паперу розміром 14,7 × 21 см, з рукописним текстом, виконаним синім барвником, що починається зі слів: «Дорогі Олено, Зеноне! Дякую за здоровлення…» і закінчується словами: «…суд. медексперт виявив тяжкі».
Текст являє собою листа, в якому автор вибачається за мовчання і повідомляє про судовий процес по справі Миколи Горбаля, тенденційно описує події, які пов’язані з цим процесом.
46. Аркуш білого нелінованого паперу стандартного формату з рукописним текстом, виконаним синім барвником, що починається зі слів: «До Верховного суду УРСР. Копія: до Генерального Прокурора Союзу СРСР…» і закінчується словами: «…цинічної розправи над М. Горбалем».
Документ являє собою заяву, в якій автор намагається довести, що 23 жовтня 1979 року нібито безпідставно було заарештовано його товарища «члена укр. провоз. руху Миколу Горбаля» і начебто «цинічно звинувачено в опорі міліції й зґвалтуванні», разом з цим «вимагає» звільнити Горбаля «як абсолютно невинного». В цілому за змістом документ ідейно-шкідливий.
47. Аркуш білого нелінованого паперу розміром 13,5 × 19 см, перегорнутий вчетверо з рукописними записами, що починаються зі слів: «Забрали зі справи багато…» і закінчуються словами: «…побачив ґвалт і втрутився».
Записи являють собою замітки по кримінальній справі відносно М. Горбаля, в яких твердиться, що справа нібито «сфабрикована». За своїм змістом текст ідейно-шкідливий.
48. Аркуш білого нелінованого паперу стандартного формату з рукописним текстом, виконаним синім барвником, що починається зі слів: «Привіт, Євгене! Дістав твого листа…» і закінчується словами: «…Будь. І не задирайся до мене. Василь».
Документ являє собою чернетку листа, в якому автор (В. Стус) в чорних фарбах описує про своє життя в Києві, де в нього нібито «ганебна праця, злиденна платня» і жаліється, що листуватися йому «не так легко». В листі згадується цілий ряд осіб, засуджених за антирадянську діяльність, зокрема Іван Світличний, Зиновій Антонюк, Василь Лісовий та інші. В цілому за змістом текст листа ідейно-шкідливий.