У відповідності зі ст. 127 КПК УРСР понятим роз’яснено їх право бути присутніми при всіх діях слідчого під час огляду, робити зауваження з приводу тих чи інших його дій, а також їх обов’язок засвідчити своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям.
(підпис) Покотило
(підпис) Черв’якова
ОГЛЯДОМ ВСТАНОВЛЕНО:
1. Антирадянський журнал-місячник організації українських націоналістів за рубежем «Визвольний шлях», книга 12/345/ за грудень 1976 року, виданий у Лондоні видавництвом «Українська видавнича спілка». В ньому, в рубриці «Документи з поневоленої України», на сторінках 1367–1369 вміщено «Відкритий лист В. Стуса до І. Дзюби». Текст так званого «листа» починається зі слів: «Уже давно я чув потребу…» і закінчується словами: «…і в очах мені стоять сльози. Василь Стус».
В листі містяться наклепницькі вигадки, що порочать національну політику нашої держави, радянський державний і суспільний лад.
Так, в ньому наклепницьки стверджується, що на Україні в 1972–1973 роках нібито відбувся «антиукраїнський погром», де «нас розпинали на хресті не за якусь радикальну громадську позицію, а за самі наші бажання мати почуття самоповаги, людської і національної гідності». Нападаючи на Дзюбу за те, що він відмовився від своїх антирадянських, націоналістичних поглядів, Стус вороже твердить, що начебто наша країна — це «гетто». Він пише про це так: «…тепер ти дійшов до того, що почав книти з того гетто, в яке тебе було вкинено від народження. Цього гетто не може не відчувати жодна чесна людина, що живе в цій країні…»
Далі йдеться про те, що в Радянському Союзі кожен український літератор нібито «поневолений до пожиттевої самотности, як народ — до вікового безголосся», що український народ «існує ніби в якомусь вакуумі, наче переставши бути живою реальністю», а духовне існування українського народу «сьогодні поставлено під загрозу». (До протоколу додаються ксерокопії лицевої обкладинки та сторінка зі змістом вгаданого журналу, а також текст т. зв. «Відкритого листа В. Стуса до І. Дзюби», надрукований в ньому).
2. Щотижнева газета «Українське слово» № 2002–2003 від 6 квітня 1980 року, яку видала «Перша українська друкарня у Франції». На другій сторінці названої газети під рубрикою «Провокація КГБ» поміщена стаття під заголовком «Заява Василя Стуса в обороні Миколи Горбаля», що починається зі слів: «Нью-Йорк (Пресова Служба ЗП УГВР) Василь Стус, який…» і закінчується словами: «Василь Стус учасник Українського правозахисного руху. Київ-179 Чорнобильська 13-а, кв. 94. 19 листопада 1979».
На початку статті повідомляється, що «Василь Стус, який останньо закінчив свій строк 5-річного ув’язнення і 3-річного заслання, 19 листопада 1979 року вислав листа до прокурора УРСР».
Нижче подається повний текст наклепницької заяви Стуса до Прокуратури УРСР, яка починається зі слів: «23 жовтня ц. р. (1979) за таємничих обставин…» і закінчується домашньою адресою Стуса: «Київ-179, Чорнобильська 13-а, кв. 94. 19 листопада 1979».
Текст вказаної заяви дослівно співпадає з рукописним текстом заяви Стуса В. С. «До Прокуратури УРСР» від 19 листопада 1979 року, яка надійшла в розпорядження слідства із Прокуратури Української РСР 16 липня 1980 року і детально описана в протоколі огляду від 18 липня 1980 року.
В зазначеному тексті заяви Стуса містяться наклепницькі вигадки на радянський державний і суспільний лад.
(До протоколу огляду додається ксерокопія зазначеної статті, т. зв. «Заяви Василя Стуса в обороні Миколи Горбаля».)
3. Текст передачі зарубіжної радіостанції «Радіо Свобода» від 27 лютого 1980 року, що починається зі слів: «Відомий український поет…» і закінчується словами: «…українська пресова служба УГВР в Нью-Йорку».
На початку передачі дається коротка біографічна довідка відносно Стуса В. С. і повідомляється, що після «повернення до Києва Василь Стус вислав 19 листопада минулого року листа до прокурора Української РСР», а нижче дослівно подається перша частина тексту його наклепницької заяви до Прокуратури УРСР від 19 листопада 1979 року, яка описана в попередньому пункті цього протоколу.