Старша Едда. Епос

150
Знаю і п'яте:
як в битві у мене
стріла полетить,
кину лиш погляд —
і спинить стріла
смертельний політ.

151
Знаю і шосте:
як шкоду мені
зроблять корінням[83],
людина така
словом моїм
буде у владі моїй.

152
Знаю ще й сьоме:
як пломінь побачу
над домом з гостями на лавках,
пожежу приборкаю,
дам раду з вогнем,
таке заспіваю закляття.

153
Восьме я знаю,
всім воно, певно,
буде корисним:
ненависти паростки
поміж людей
на дружбу зверну.

154
Знаю дев'яте:
як буде потреба,
човен нестиме на скелі,
вітер я втишу,
вали водяні
й хвилі на морі впокорю.

155
Знаю десяте:
відьму побачу
в небі над дахом,
так я вчиню,
що втратить вона
тіло своє,
тяму свою.

156
Одинадцяте знаю:
як з друзями опліч
у битву порину,
так заспіваю,
що кожен із них
буде захищений,
буде незборений,
вийдуть вони переможцями.

157
Знаю дванадцяте:
побачу на древі
людину повішену,
руну таку
я тоді витну,
що мрець оживе
і мовить до мене.

158
Знаю тринадцяте:
юного князя
водою скроплю[84],
вражений в битві
той не впаде:
не згине від зброї.

159
Чотирнадцяте знаю:
воно допоможе
сказання ректи
про асів і альвів,
їх я всі знаю;
то зможе лиш мудрий.

160
Знаю п'ятнадцяте,
спів Тьодреріра[85]
дверґам при Деллінґа[86] дверях:
силу він асам співав,
альвам — пошану,
а Хрофтові — розум.

161
Знаю шістнадцяте:
з гожою дівою
втіхи коли забажаю,
так закручу я думки
білорукої панни,
що знатиму всі її мислі.

162
Знаю сімнадцяте,
ним непомітно
розум у жінки вкраду.
Це заклинання
затям, Лоддфафніре,
надовго собі;
дістанеш добра, як затямиш,
потрібне отримаєш,
матимеш бажане.

163
Вісімнадцяте відаю,
його не відкрию
ані дівчині, ні жінці, —
краще за все,
як знатиму сам;
тут пісні кінець, —
не звірюсь нікому,
хіба лиш моїм
сестрі чи дружині.