Одін промовив:
38
«Скажи удесяте,
як розум тобі допоможе,
і ти, Вафтрудніре, тямущий,
звідки з'явився
Нйорд[102] серед асів —
у храмах і капищах
вельми шанований він,
хоч асам не родич».
Вафтруднір мовив:
39
«У Ванахеймі
родився той бог,
до асів пішов як заручник;
по гибелі світу
вернеться він
до ванів премудрих».
Одін промовив:
40
«Скажи в одинадцяте,
що то за місце, —
кожного дня там січуться?
Обрані воїни,
в битвах полеглі,
сидять і бенкетують потому».
Вафтруднір мовив:
41
«Ейнхерії[103] всі
в Одіна місці[104]
січуться щодня;
Обрані воїни,
в битвах полеглі,
сидять і бенкетують потому».
Одін промовив:
42
«Скажи у дванадцяте,
звідки ти долі богів
знаєш усіх, Вафтрудніре?
Про йотунів тайни
і всіх ти богів
правду повідав,
турсе всемудрий».
Вафтруднір мовив:
43
«Про йотунів тайни
і всіх я богів
мовити зміг,
бо цілий світ
довелося об'їхати;
дев'ять світів я навідав,
пекельний Ніфльхель[105];
мертві туди потрапляють».
Одін промовив:
44
«Багато я їздив,
багато я звідав,
доста я дужих спізнав:
хто вижити зможе,
коли всі погинуть
після жахної зими[106]?»
Вафтруднір мовив:
45
«Лів і Лівтрасір[107],
вони будуть жити
у лісі Ходдмімір;
ранкова роса
їм буде за їжу;
плем'я людей відродять».
Одін промовив:
46
«Багато я їздив,
багато я звідав,
багато я дужих спізнав:
звідки-бо з'явиться сонце
на рівному небі,
як Фенрір[108] його пожере?»
Вафтруднір мовив:
47
«Єдину дочку
народить Альврьодулль[109]
до смерти від Фенріра;
загинуть боги,
і матері шляхом
діва поїде».
Одін промовив:
48
«Багато я їздив,
багато я звідав,
багато я дужих спізнав:
що за три діви
літають над морем,
гарнопремудрі?»
Вафтруднір мовив:
49
«Три ручаї ся
зливають над хатою
дочок Мьоґтрасіра,
добрими духами долі[110]
знають їх в світі,
хоч троє ті мають
за родичів йотунів[111]».
Одін промовив:
50
«Багато я їздив,
багато я звідав,
багато я дужих спізнав:
хто володітиме
спадком богів,
як Суртове полум'я[112] згасне?»
Вафтруднір мовив:
51
«Відар і Валі[113]
обійстя богів обживуть,
як Суртове полум'я згасне,
Моді та Матні[114]
Мйолльнір[115] одержать
по Вінґніра[116] смерти».
Одін промовив:
52
«Багато я їздив,
багато я звідав,
багато я дужих спізнав:
як має Одін
скінчити життя,
коли загинуть боги?»
Вафтруднір мовив:
53
«Вовча пащека
поглине Альдфадра,
та Відар помститься;
пащу холодну
він розірве,
помсту звершить».
Одін промовив:
54
«Багато я їздив,
багато я звідав,
багато я дужих спізнав:
що Одін на вухо
власному синові мовив,
як той на багаття ступив[117]?»
Вафтруднір мовив:
55
«Не знає ніхто,
що ти на вухо
синові мовив;
приречений смерті,
виніс я вирок собі,
долю богів провістив;
нині в речах
поступився я Одіну;
ти відтепер наймудріший».
Про синів Храудунґа конунга
Конунг Храудунґ мав двох синів. Один звався Аґнар, а інший — Ґейрред. Аґнару було десять зим, а Ґейрреду — вісім. Якось вони удвох рушили на човнику з рибальськими снастями трохи порибалити. Здійнявся сильний вітер, і їх віднесло у відкрите море. Крізь нічний морок дісталися вони землі та подалися вгору, де зустріли бідне селянське подружжя. Поселяни надали їм притулок. Бабця заопікувалася Аґнаром, а дідо — Ґейрредом.
Навесні старий дав їм човника. Старенька пішла їх проводити, а старий мав тим часом нетривалу бесіду з Ґейрредом.
Вони піймали попутній вітер і дісталися батькових володінь. Ґейрред був на носі човна. Він першим сплигнув на землю, затим відштовхнув човника і мовив: «Пливи тепер, і хай тебе тролі візьмуть».
Човен рушив у відкрите море, а Ґейрред пішов до батька. Його добре зустріли. На той час його батько помер, Ґейрред був обраний конунгом та став достойним мужем.
Одін і Фріґґ сиділи на Хлідск'яльві та оглядали всі світи. Одін мовив: «Бачиш Аґнара, свого підопічного, що він наплодив потвор із тролицею з безодні? А Ґейрред, мій підопічний, став конунгом і нині тримає землі».
вернуться
Нйорд — шановане божество з народу ванів, що перейшов до стану асів як заручник за підсумками війни між асами і ванами (див. «Пророцтво Вьольви»), Семантично еквівалентний Нептунові/Посейдонові античної традиції, індійському Варуні, кельтському Леру/Ліру, а також жіночим континентальним божествам Півночі — германській Нерті/Нертіс, з якою етимологічно пов'язаний, та кельтській (імовірно) Нехалені. Наведені божества поєднуються спільними «стихіями» (вода і земля; двір Нйорда, Ноатун, розташований не в якомусь мокрому підводному царстві, а на березі) та «сферою відповідальности» — море і плодючість; себто Нйорд — досить типове прокреативне патріархальне божество.
вернуться
Ейнхерії (einherjar) — обрані воїни, які по смерті бенкетують і вправляються у військовому мистецтві.
вернуться
Одіна місце (Óðins túna) — тобто Вальхалла, оселя полеглих.
вернуться
Ніфльхель (Niflhel) — він же Ніфльхейм (Niflheim) або Хель (Hell), досл. «Країна Мари (туману)», світ мертвих, згодом у християнській традиції — пекло.
вернуться
Жахна зима (fimbulvetr) — тобто «зима велетів», що триватиме три роки перед кінцем світу.
вернуться
Лів і Лівтрасір — «Життя» і «Той, що пашіє життям».
вернуться
Фенрір — хтонічна потвора у вовчій подобі, син Локі й велетки Анґрбоди, що в Раґнарьок скине пута з пащі, згубить сонце (сонячне затемнення?) і загризе Одіна (див. «Пророцтво Вьольви»); іноді його асоціюють із псом Ґармом.
вернуться
Альврьодулль (alfröðull) — «Світило альвів», сонце.
вернуться
Добрими духами долі — hamingjur, від hamingja, так називаються духи-охоронці, духи щастя нордичної міфології.
вернуться
Строфи 48-49 не зовсім надаються до трактування: неясно, що то за діви, що то за ручаї і хто такий Мьоґтрасір.
вернуться
Суртове полум'я (Surtalogi) — велика пожежа, що поглине світ у Раґнарьок (див. «Пророцтво Вьольви»),
вернуться
Як той на багаття ступив — себто перед смертю, перед тим, як був спалений.